2025

Permanent URI for this communityhttps://ir.nasoa.edu.ua/handle/123456789/1484

Browse

Now showing 1 - 20 of 38

Когнітивні ризики професійного скептицизму в аудиті
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Редько О. Ю.
У статті розглядається непересічна, але досить мало висвітлена тема. Це питання реалізації принципу професійного скептицизму в практиці аудиту та пов’язані з цим когнітивні ризики. Професійний скептицизм – ключовий принцип аудиту, що вимагає критичного мислення та сумніву щодо достатності і достовірності доказів. Однак його реалізація нерідко стикається з когнітивними ризиками, що впливають на здатність аудитора чинити опір зовнішньому тиску та зберігати об’єктивність. Автором детально розглядаються у статті такі ризики: ефект досвіду, аберація свіжості, ефекти колективної думки та самовпевненості, абсолютизація результату, упередження щодо отриманих доказів, надмірна довіра до клієнта та ін. Автором систематизовані основні причини появи когнітивних ризиків у сфері аудиту, які зводяться до такого: необхідність ефективних дій в умовах обмеженого часу та людських ресурсів; не однозначність, недостатня кількість або суттєві протиріччя отриманої інформації; занадто великий обсяг інформації, яка потребує вивчення й аналізу у достатньо стислий час. Такі ризики можуть знижувати об’єктивність аудиторських суджень, впливати на якість висновків та створювати потенційні прогалини у виявленні суттєвих викривлень. Усвідомлення і подолання цих ризиків потребує постійного навчання, впровадження структурованих процедур та розвитку етичної культури в аудиторських фірмах. На думку автора, професійний скептицизм є тією опцією, що забезпечує суспільний попит на послуги аудитора та формує основу результативності аудиторської роботи. Автор упевнений, що професійний скептицизм слід розглядати насамперед у семантичному аспекті. Реалізація цього принципу здійснюється через системний ланцюжок мислення аудитора: сумнів (або невпевненість) – недовіра – прискіпливість – обережність – розсудливість. Не погоджуючись з тезою, що підозрілість є рисою, притаманною саме аудиторам, автор висловлює думку: професійний скептицизм є фундаментом практичної аудиторської діяльності в поєднанні з іншим принципом аудиту – професійною незалежністю. Автор доходить висновку, що уникнути когнітивних ризиків аудитору дуже складно. Водночас законодавчі й нормативні акти щодо аудиту вимагають забезпечення якості аудиторської роботи при збереженні принципу професійного скептицизму через низку застережних заходів.
Theoretical and Methodological Approaches to the Statistical Support of the Structural Transformations in the Economy
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Zakhozhai V . B .; Savytskyi А . V .
The challenges of today caused by the aggravating economic crisis in Ukraine, numerous threats to the national security, in particular the ones resulting from invasion and occupation of the Ukrainian territory by the Russian army, massive destruction of the national economy are the evidence of the need in revision, elaboration and development of efficient structural transformation processes in the Ukrainian economy . This involves the need in devising and implementing an adequate information and analytical support that would allow to set up tactical and strategic dimensions of this reconstruction . This determines the relevance of the research topic . The research objective is to highlight the meaning of the notions “structure”, “structural shifts”, “structural crisis”, “transformation”, “transformation process”, “structural transformation’, to reveal their common and distinct features, to outline the criteria of the efficiency of structural shifts and ways of enhancing the structural transformation processes in Ukraine, and to describe their assessment techniques . The objective was achieved using empirical, theoretical and complex methods of statistical research: observation, comparison, abstraction, analysis and synthesis, formal logic, analogy and deduction . The importance of information and analytical support at each hierarchical level of economic management, from business enterprise to macro-economy, is demonstrated . A series of meaningful approaches are given, with proposing to use them, depending on the need and circumstances, either separately or in various combination or as an integrated set . Characterizations of existing types of assessment from the qualitative and quantitative perspective allowed to give descriptions of their statistical algorithms, and to substantiate the feasibility of the universal approach based on a universal metric . It enables to assess qualitative and quantitative parameters of transformations, determine their efficiency, and (in case of need) to rank the objects under study . The practical value of this article is that the proposed techniques can be used in the decision-making process pertaining to structural transformations in Ukraine at all the hierarchical levels of economic management, from business entities to the macro-economy .
Оплата праці аудитора та проблеми запобігання демпінгу на ринку аудиту в Україні
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Редько О. Ю.
Останнім часом вітчизняне Міністерство фінансів активізувалося в намаганні вкотре змінити за конодавче регулювання аудиторської діяльності в Україні. Було запропоновано багато змін до чинного з 2016 р. Закону України про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність. Не коментуючи до цільність, а тим паче – обґрунтованість таких змін, не можна залишити поза увагою окремі пропозиції керівника Інспекції з забезпечення якості аудиту Органу суспільного нагляду за аудиторською діяль ністю щодо формалізації системи оплати праці аудиторів та боротьби з ціновим демпінгом на ринку аудиторських послуг. У статті розглядається можливість структуризації та певної формалізації системи оплати праці аудиторів. Запропоновано упровадження типової штатної структури аудиторської фірми, а також про зору схему формування доходів аудитора, яка повинна, на їхню думку, складатися з базової заробітної плати та системи надбавок і премій. Рекомендується зменшення кількості премій та розширення над бавок до основної заробітної плати аудитора, пов’язаних із фаховою або другою фаховою (чи спорідне ною) вищою освітою, знанням іноземної мови, стажем роботи в аудиті. Основну зарплату пропонується диференціювати через певні коефіцієнти відповідно до посади у штатному розкладі. Відкритість даних про оплату праці рекомендується забезпечувати через щорічне оприлюднення матриці зарплат аудитор ської фірми, де одним із елементів є вартість людино-години роботи певної категорії аудиторів. Автори визнають наявність і аналізують причини такого явища на ринку аудиторських послуг в Україні, як ціновий демпінг. У його основі лежать як позиція замовників, так і економічна ситуація на ринку аудиторських послуг. Автори вважають, що вирішення цієї проблеми неможливе без регулятор ного втручання держави. Рекомендовано два прості варіанти запобігання демпінгу, обов’язковою пере думовою яких є збирання даних про середню вартість того чи іншого виду аудиторських послуг у цілому по країні та в розрізі регіонів і галузей підприємницької діяльності. Такий досвід на початку 2000-х років вже мала Аудиторська палата України.
Аудиторські недоліки: від діагнозу до передбачення
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Редько О . Ю .
У статті досліджуються причини виникнення певного феномена, що полягає у стабільному повторенні протягом трьох останніх років (2022–2024 рр .) у практиці роботи суб’єктів українського аудиту одних і тих самих недоліків, які системно виявляються при зовнішньому контролі якості аудиту . Попри постійне оприлюднення Комітетом з контролю якості Аудиторської палати України річних звітів по результатам перевірок, зазначені недоліки дублюються іншими суб’єктами аудиторської діяльності . Зроблена спроба пояснити цей феномен ігнорування застережень зовнішніх контролерів іншими учасниками ринку аудиторських послуг в країні . Основними недоліками організаційного характеру є певне ігнорування як вимог чинного законодавства, так і міжнародних стандартів аудиту . Щодо суті недоліків, то в їх основі лежить неврахування ризиків, притаманних процесу аудиту фінансової звітності . Авторська позиція полягає в тому, що причиною такого стану є сама вітчизняна аудиторська спільнота, де переважна частина аудиторів професійно вигоряє . На це суттєво впливають чинники часу та психологічний тиск постійних швидких змін у професійній діяльності . До того ж переважна частина ауди торів наразі виходить за межі пенсійного віку, водночас у цьому середовищі відсутня достатня ротація молоді . Наразі в Україні чітко спостерігається тенденція до максимальної централізації регулювання аудиторської діяльності, здійснюваного руками Міністерства фінансів та його Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю . У найближчий час Міністерству підпорядковуватиметься внутрішній аудит та його сертифікація, а може навіть і ліцензування, що практично ліквідує можливість перетікання зрілих за віком зовнішніх аудиторів у внутрішній аудит . І далеко не всі нинішні внутрішні аудитори зможуть сертифікуватися, ну хіба що через корупційний чинник . Тому у нинішніх аудиторів може виникнути проблема працевлаштування . Посилиться тиск на аудиторів, спричинений упровадженням новітніх інформаційних технологій, зокрема штучного інтелекту . Це потребує залучення молоді до аудиторського фаху . Але з огляду на суттєве зниження престижу професії аудитора та важкість отримання сертифіката перспективи у старшого покоління аудиторів сумні . Напевно не виживуть українські професійні організації аудиторів, які не опікуються питаннями розроблення методик аудиту і, перш за все, юридичного захисту практиків аудиту від зовнішнього контролю якості, лобіюванням інтересів професії в органах законодавчої влади . У найкращому випадку такі організації перетворяться у комерційні навчальні платформи чи хаби з підвищення кваліфікації як зовнішніх, так і внутрішніх аудиторів . На думку автора, це певною мірою загрожує стагнацією розвитку аудиту в Україні . Але нам не звикати, особливо тим аудиторам, які жили і працювали у роки застою часів кінця СРСР . Тож будемо продовжувати спостерігати і своє робити .
Статистична оцінка агропромислового експорту України в умовах російськоукраїнської війни .
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Созанський Л . Й .
Аграрний експорт є одним із найважливіших джерел надходження валюти в Україну, від ефективності якого в умовах сучасних викликів суттєво залежить соціально-економічна стабільність країни, а також відіграє значну роль на світовому ринку агропродукції, зокрема на ринках ЄС, Африки та Азії . Однак російсько-українська війна, пов’язані з нею геополітичні та геоекономічні фактори спричинили значні структурно-динамічні зміни та ризики для ефективного розвитку агропромислового експорту України . Дослідження виконано з метою визначення та детальної характеристики викликів, які постають перед ефективним (з позиції держави) розвитком аграрного експорту України . Для досягнення поставленої мети у дослідженні аналітично обґрунтовано, що вузькоспеціалізована, сировинна структура українського товарного експорту є нераціональною та економічно неефективною . Встановлено, що одним із викликів для ефективного (з погляду держави) аграрного експорту з України є надзвичайно низька ціна української аграрної продукції на світовому ринку . Запропоновано пропозиції щодо посилення дієвості постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку затвердження мінімально допустимих експортних цін на окремі види товарів” . Оцінено тенденції та структурні зміни, які відбулись унаслідок геоекономічних та геополітичних трансформацій у географічній структурі аграрного експорту України (за соняшниковою олією, кукурудзою та пшеницею) . Проаналізовано, як змінилася частка України в географічних структурах імпорту (за соняшниковою олією, кукурудзою та пшеницею) країн, які є основними імпортерами сільськогосподарської продукції з України . На основі отриманих аналітичних висновків окреслено перспективи економічно раціонального розвитку українського аграрного експорту .
Циркулярна економіка та зміна клімату в Україні: статистичний аналіз викидів, відходів та екологічних інвестицій
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Гринчак Н. А.; Кобилинська Т. В.; Мотузка О. М.
Стаття присвячена аналізу взаємозв’язку між розвитком циркулярної економіки та зміною клімату в Україні у 2010–2024 роках. Циркулярна економіка як альтернативна модель господарювання базу ється на принципах раціонального використання ресурсів, мінімізації відходів та викидів, максимізації повторного використання матеріалів. У роботі розглядаються ключові статистичні показники, що ілю струють тенденції у сфері викидів в атмосферу, утворення та обробки відходів, а також динаміку фінан сування природоохоронних заходів в Україні. На основі статистичного аналізу зроблено висновок: в Україні спостерігається часткове розме жування між економічним зростанням і рівнем забруднення, що свідчить про певні успіхи у сфері енер гоефективності та модернізації виробництва. Однак такі позитивні зрушення значною мірою зумовлені скороченням промислової активності внаслідок воєнних дій, що тривають з 2014 року, а не стабільними екологічними практиками. Незважаючи на наявність окремих прикладів упровадження циркулярних рішень в економіці, загальний рівень її циркулярності залишається низьким. Проаналізовано обсяги капітальних інвестицій у природоохоронні заходи та виявлено суттєвий роз рив між необхідними й фактичними витратами. Також звернено увагу на те, що полігонне захоронення все ще домінує у структурі поводження з відходами усупереч принципам циркулярної економіки. Підкреслюється, що післявоєнне відновлення України створює унікальне вікно можливостей для глибокої екологічної трансформації. Упровадження циркулярної економіки, включаючи вдосконалення нормативно-правової бази, розвиток інфраструктури рециклінгу, стимулювання інновацій та підвищен ня екологічної свідомості населення, має стати складовою довгострокової стратегії сталого розвитку. Окрему увагу приділено обґрунтуванню необхідності подальших досліджень щодо моделювання впливу циркулярних рішень на скорочення викидів парникових газів, а також оцінки ефективності ін вестицій у зелені технології та обробку будівельних відходів, пов’язаних із руйнаціями внаслідок війни. Циркулярна економіка розглядається як один із ключових інструментів
Digitalization of the EU Manufacturing Sector: The Use of Artificial Intelligence
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Salikhov M. M.
This paper analyzes the statistical toolkit of Eurostat for collecting and processing data on the implementation of Artificial Intelligence (AI) in enterprises across European Union (EU) countries. The study defines the key aspects of evaluating the adoption of AI technologies, such as text mining, natural language generation (NLG), speech and image recognition, machine learning and deep learning, process automation, and autonomous system management. The application of this toolkit allows for the assessment of the digitalization status of the manufacturing sector in the EU and identifies trends in the integration of advanced technologies into business processes. According to data from 2024, it has been determined that the average level of AI penetration in EU-27 countries remains at an early stage, ranging from 1.46% for autonomous robots to 4.58% for text analysis. It has been analyzed that the most widespread technologies are text mining, NLG, and process automation (RPA/AI software), which can be attributed to their relative ease of implementation and lower investment barriers compared to AI systems embedded in devices, such as autonomous robots for warehouse automation or production assembly works, autonomous drones for production surveillance or parcel handling, etc. Geographic analysis reveals that the leaders in AI implementation are small to medium-sized economies with a high level of digitalization and developed innovation infrastructure: Luxembourg, Belgium, Denmark, Finland, Austria, the Netherlands, and Sweden. It has been established that text mining and NLG dominate in countries with advanced data analytics, while machine learning and image recognition are more characteristic of high-tech economies in Northern and Western Europe. It has been found that hardware-intensive technologies, such as autonomous robots, are less widespread due to high financial and technical barriers. In particular, a low level of AI adoption is observed in Eastern and Southern Europe, especially in Romania, Greece, Serbia, Cyprus, and Bulgaria. The study underscores the impact of the size and technological development of a country on the level of AI implementation: small, technologically advanced economies show leadership, whereas larger countries with traditional manufacturing sectors exhibit moderate use of these technologies. In Ukraine from 2026 the government plans to introduce national statistical monitoring of AI usage in enterprises. This will allow for the collection of detailed data on the digitalization of business and the public sector, facilitate the assessment of progress in implementing innovative technologies, monitor strategic priorities, and adjust development policies. Alignment with European standards of AI statistics will ensure comparability of data at the international level and contribute to Ukraine’s integration into global economic processes. The introduction of a national statistical toolkit is an important step for monitoring the digital transformation of the economy, assessing the impact of AI on the competitiveness of enterprises and industries, formulating informed strategic decisions, and developing national innovation policy.
Статистика промислового протекціонізму. Частина ІІІ. Технологічні інновації – загальноєвропейський інтерес
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Крехівський О. В.
Ця стаття завершує авторське дослідження впливу держави на промисловість через цілеспрямовані політичні важелі та інституційні рамки. Перші дві частини роботи продемонстрували ефекти промислового протекціонізму, який уряди країн застосовували для подолання наслідків війн, епідемій та криз. У третій частині статті проаналізовано трансформаційні зміни в європейській індустріальній політиці у відповідь на виклики глобальної нестабільності, зокрема на фінансову кризу 2008–2009 рр., пандемію COVID-19 та повномасштабну російську військову агресію. Виявлено відновлення стратегічної ролі промисловості як фундаменту економічної стабільності та технологічного суверенітету. Встановлено посилення державного втручання у промисловий розвиток ЄС як реакція на нові виклики та загрози. Центральною темою дослідження є інструмент державної допомоги на реалізацію важливих проєктів загальноєвропейського інтересу як відповідь на недосконалість ринку, зовнішньоторговельну залежність і фрагментацію ланцюгів доданої вартості. Такі проєкти в ЄС, насамперед у сферах мікроелектроніки, водню, акумуляторів, визначаються високим рівнем міждержавної координації, охоплюють увесь ланцюг доданої вартості та стимулюють приватні інвестиції. Вони також сприяють досягненню економічної безпеки, проривним інноваціям і екологічній трансформації. Змістовна еволюція цього інструменту – від юридичного винятку до повноцінної складової промислової політики – свідчить про переосмислення ролі держави в інноваційному розвитку промисловості. Оновлені 2021 року правила надання державної допомоги розширили пріоритети, уточнили вимоги до першого промислового впровадження та критерії інноваційності, створивши умови для ефективної інтеграції результатів розробок у реальний сектор економіки країн-членів ЄС. Підкреслено, що в умовах геоекономічної конкуренції критичні технології стають інструментом тиску або зброєю недружніх країн, що потребує скоординованої, проактивної політики на рівні ЄС. Україні рекомендовано врахувати досвід ЄС: створити правові засади для підтримки стратегічних інноваційних проєктів; поєднати інструменти державної допомоги з промисловою політикою; визначити пріоритетні технології та брати участь у транснаціональних консорціумах ЄС. Лише синергія національних інтересів України з загальноєвропейськими інтересами дозволить сформувати конкурентну, стійку промисловість та прискорити повоєнне відновлення економіки.
Оцінка рівня тіньової економіки України в період воєнного стану та визначення ключових факторів впливу
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Поплюйко Я. В.; Мельник М. О.
У статті проаналізовано проблему оцінювання рівня тіньової економіки України в умовах воєнного стану. Досліджено методики, які використовуються як українськими, так і зарубіжними дослідниками для оцінки рівня тіньової економіки. Визначено основні наслідки, з якими стикаються країни з високим рівнем прихованої економіки. Розглянуто сутність прямих і непрямих методів оцінювання тіньової економіки. Окреслено переваги та недоліки найбільш застосовуваних підходів до оцінки рівня тіньової економіки країни, зокрема анкетного опитування, експертних оцінок, розбіжностей у показниках ВВП, розбіжностей у зайнятості, збитковості підприємств, споживання електроенергії, “витрати населення – роздрібний товарооборот”, монетарні методи. Розрахунки здійснено за методикою Міністерства економіки України з метою оцінювання можливості застосування зазначених методів в умовах обмеженої доступності інформації у період воєнних дій. Відсутність офіційної статистики унеможливила застосування методу “витрати домогосподарств – роздрібний товарообіг”. Показник, розрахований за методом споживання електроенергії, продемонстрував значні нетипові коливання, що свідчить про викривлення оцінки та непридатність цього підходу за поточних умов. Показники рівня тіньової економіки, розраховані за трьома з чотирьох застосовних методів, агреговані в інтегральний індекс і проаналізовані в динаміці. Теоретичний аналіз причин тіньової економіки дозволив виокремити її ключові детермінанти. З метою емпіричної оцінки чинників, що впливають на рівень тіньової економіки, побудовано кореляційну матрицю на основі даних за 2021–2023 роки. Матриця включала в себе такі незалежні змінні: індекс сприйняття корупції, індекс верховенства права, індекс розвитку фінансового сектору, індекс легкості ведення бізнесу, рівень інфляції та безробіття. Результати аналізу показали, що інфляція та рівень сприйняття корупції мають найвищу позитивну кореляцію з рівнем тіньової економіки. На основі кореляційного аналізу було відібрано змінні та побудовано регресійну модель, яку можна використовувати для прогнозування рівня прихованої економіки за показниками інфляції та корупції в умовах обмеженого доступу до офіційної інформації. Ефективне подолання тіньової економіки в Україні можливе лише за умови реалізації дієвої антиінфляційної політики та викорінення корупції. У подальших дослідженнях планується розширити побудовану модель за рахунок залучення інших факторів.
Пам’яті Володимира Олександровича Шевчука
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025)
Інституційні засади статистики державної допомоги для дослідницьких проєктів та інновацій у ЄС
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Крехівський О. В.
Метою статті є визначення інституційних засад формування системи статистики державної допо моги для підтримки реалізації дослідницьких проєктів та інновацій суб’єктами господарювання в ЄС, використовуючи як приклад Польщу. У статті ідентифіковано програми, які сприяли зростанню фінан сування таких проєктів, визначено ключових операторів і бенефіціарів державної допомоги, а також проведено економіко-статистичний аналіз тенденцій і головних елементів системи державної допомоги з акцентом на можливості застосування отриманого досвіду в Україні. Встановлено, що після вступу Польщі до Європейського Союзу та отримання значних фінансових вливань із європейських фондів країна змогла створити потужну систему підтримки досліджень та ін новацій через реалізацію операційних програм. Ідентифіковано інституційні зміни та створення ефектив них систем моніторингу і збирання статистичних даних, зокрема через системи SHRIMP та SUDOP, які забезпечують прозорість і ефективність державних програм. Особливу увагу приділено ролі Управління з питань конкуренції та захисту прав споживачів Польщі (UOKiK), яке здійснює статистичне спостере ження і контроль за дотриманням норм державної допомоги та готує щорічні звіти про надану допомогу. Інституційні зміни в системі моніторингу державної допомоги стали важливим кроком після впро вадження політик, які підтримують наукові дослідження і інновації. Для розробки ефективних фінан сових моделей необхідні зміни в інституційному та методологічному інструментарії, що дозволить ство рити чітку систему звітності та моніторингу, забезпечити прозорість використання державних ресурсів і підвищити ефективність інвестицій у інноваційні проєкти. Результати дослідження визначають головні елементи системи державної допомоги, зокрема різ номанітність інструментів підтримки, таких як гранти, субсидії, пільгові кредити та частково списані позики, що дає змогу різним категоріям підприємств, включаючи стартапи, отримувати фінансування для розвитку інноваційних проєктів. Крім того, дослідження підкреслює тенденцію до централізації фінансування у конкретних операторів допомоги, стратегічної орієнтації на пріоритетні технології та комплексності інструментів підтримки. Статистика державної допомоги свідчить, що Польща активно фінансує індустріальні дослідження та експериментальні розробки у перспективних для економіки тех нологічних напрямах. Ці інвестиції також створюють передумови для адаптації економіки Польщі до нових глобальних викликів, таких як зміни клімату та розвиток цифрових технологій. Обґрунтовано, що імплементація польського досвіду може стати важливим напрямом для подаль ших досліджень і розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи державної допомоги в Україні, зокрема в частині зміцнення наукового, технологічного й інноваційного потенціалів приватного сектору та створення відповідної статистичної інфраструктури. Вивчення польського досвіду дає можливість визначити ключові фактори успіху у побудові ефективних механізмів підтримки інновацій та дослі джень, що є важливим для розробки рекомендацій для української політики. На думку автора, перспек тивою подальших наукових досліджень у сфері державної допомоги в Україні має стати формування основ нової інноваційної політики, орієнтованої на зміцнення індустріальних досліджень, експеримен тальних розробок та інновацій бізнесу для вирішення проблем, пов’язаних з воєнним станом, а також повоєнним відновленням і зменшенням залежності від постачань стратегічних товарів. Це сприятиме ефективнішому використанню обмежених ресурсів для забезпечення економічної стійкості.
Економіко-аналітичний інструментарій прийняття управлінських рішень у сфері податкової оптимізації для українського бізнесу
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Гамкало О. Б.; Демків Х. С.
У статті розглянуто питання економічного обґрунтування управлінських рішень у сфері податково го планування українських підприємств. Метою дослідження є розроблення підходу до порівняльного аналізу податкових альтернатив, який враховує особливості національного податкового середовища та ресурсні можливості бізнесу. Узагальнено наукові підходи до оцінки ефективності податкових страте гій і визначено потребу у використанні методів інвестиційного аналізу, багатокритеріального вибору та управління ризиками в українських умовах. Запропонований підхід базується на поетапному алгоритмі прийняття податкових рішень, що охоп лює перевірку законодавчих вимог, кількісну оцінку ефективності (за показниками NPV, рентабельності, податкового навантаження), аналіз ризиків та врахування галузевих і розмірних особливостей підпри ємств. Розглянуто три основні підходи до оцінювання податкових стратегій: бухгалтерський, ринковий і грошовий, визначено їхні переваги та обмеження. Сформовано систему показників ефективності подат кових рішень, що поєднує кількісні та якісні індикатори і дозволяє забезпечити об’єктивність оцінювання. Проаналізовано застосування методів сценарного аналізу, аналізу чутливості, бенчмаркінгу, порів няння витрат і вигод. Особливу увагу приділено специфіці податкового планування для підприємств різних секторів – ІТ, аграрного, сфери торгівлі та послуг – з урахуванням чинних норм Податкового кодексу України. Для малих підприємств рекомендовано спрощені інструменти аналізу, для середніх – моделі багатокритеріального оцінювання, для великих – комплексні алгоритми із застосуванням авто матизованих систем. Зазначено, що ефективність податкових рішень значною мірою залежить від стабільності регуля торного середовища, якості облікової інформації та можливостей прогнозування грошових потоків. У статті наведено орієнтири для практичного застосування економіко-аналітичного інструментарію по даткового планування, придатного для підприємств різних масштабів і форм власності. Результати ро боти мають прикладний характер і спрямовані на підвищення обґрунтованості управлінських рішень у податковій сфері.
Зміни репродуктивних планів студентської молоді внаслідок пандемії COVID-19 і російської агресії: потенційний вплив на народжуваність в Україні
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Рингач Н. О.; Власик Л. Й.
Синергетичний ефект складного комплексу факторів (економічна, соціальна і політична нестабільність в Україні) зумовив стійке зниження народжуваності, починаючи з 2014 року. Негативні зрушення у життєдіяльності, спричинені пандемією коронавірусної хвороби (з 2020 року) через вимушене відкладення дітонародження поглибили прогресування цього зниження. Широкомасштабна російська агресія (з 24.02.2022 року) детермінувала як зміни репродуктивних планів українських громадян, так і можливостей щодо їх здійснення. Мета роботи – на основі соціологічного дослідження з’ясувати позицію української студентської молоді, яка навчається в закладах вищої освіти, щодо репродуктивних планів та бачення впливу на них пандемії COVID-19 і початку повномасштабної війни; проаналізувати та визначити комплекс факторів, що впливають на дітонародження в сучасній Україні; та обґрунтувати припущення щодо перспектив динаміки народжуваності. Інформаційно базою стали результати опитування з вивчення впливу пандемії COVID-19 та російсько-української війни на життя і здоров’я студентів, проведеного Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України (нині – Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України) у травні 2022 року. Онлайн-опитування (самозаповнення гуглформи) охопило 523 представники 17 закладів вищої освіти різних регіонів України. Анкета містила запитання про найважливіші зміни у житті та самопочутті за двома блоками: з моменту широкомасштабної російської агресії та з року початку поширення пандемії. Попри певні обмеження, детерміновані часом і умовами проведення дослідження, результати є відображенням позиції щодо репродуктивних планів чисельної групи студентської молоді у визначений період війни. Результати дослідження показали, що зміни репродуктивних планів вже відбилися на зниженні народжуваності у цій соціальній групі, та дали змогу спрогнозувати зменшення дітонародження у найближчому майбутньому. Значущість пандемії COVID-19 як перешкоди репродуктивним планам виявилась меншою, порівняно з війною. Визначаючи характер впливу широкомасштабної російської агресії на плани щодо народження дітей, респонденти найчастіше (56,9%) вибирали варіант “війна змусила відкласти на час після перемоги над ворогом”. Для 24,6% відкладення репродуктивних планів або відмову від них спричинили не стільки війна, скільки пов’язані з нею зміна місця проживання, зниження/втрата доходу, зменшення доступності придбання/оренди житла тощо. Для 9,2% респондентів причиною стало погіршення особистих стосунків. Визначено ключові фактори, що детермінують зрушення народжуваності у сучасній Україні. Очікуване прогресування процесу скорочення народжуваності в Україні після закінчення війни пов’язане як з об’єктивними чинниками (зменшенням кількості осіб репродуктивного віку та, відповідно, їх частки у статево-віковій структурі, постарінням населення, підвищенням середнього віку народження першої дитини, порушенням соматичного та репродуктивного здоров’я частини населення), так і з суб’єктивними (через відтермінування запланованого рішення про народження дитини або навіть відмову від нього). Також імовірні зрушення у народжуваності через недостатньо вивчений довготривалий вплив пандемії COVID-19 на здоров’я, у т. ч. на репродуктивне. Doi
Вплив цифрового розриву на економічний розвиток регіонів України в умовах війни
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Томашевська Т . В .
У статті з використанням методу головних компонент та моделі Кобба-Дугласа досліджено вплив цифрового розриву на економічний розвиток регіонів України в умовах воєнного стану . Актуальність роботи зумовлена необхідністю подолання нерівномірного доступу населення до сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що стає критично важливим чинником соціально-економічної стійкості регіонів в умовах кризових викликів . Метою дослідження є оцінка взаємозв’язку між розвитком цифрової інфраструктури, людським капіталом та рівнем валового регіонального продукту за регіонами України . Сформовано набір показників, що характеризують як економічний розвиток, так і стан цифрової сфери в регіонах . Зокрема, до вибірки увійшли обсяг інвестицій у телекомунікації, кількість працівників телекомунікаційної галузі, кількість наукових працівників, кількість студентів університетів, кількість населених пунктів із доступом до фіксованого інтернету, кількість домогосподарств із доступом до фіксованого інтернету на 100 домогосподарств . Для зменшення вимірності даних та виявлення основних напрямів змін застосовано метод головних компонент . З допомогою скріп-діаграми встановлено, що перші дві головні компоненти пояснюють 82,9% загальної дисперсії, що дозволяє зосередитися саме на них для подальшого аналізу . Перша компонента описує переважно рівень інвестицій та кадровий потенціал телекомунікаційної галузі, а друга – доступність цифрових послуг для населення . На основі отриманих головних компонент побудовано модель Кобба-Дугласа, яка дозволила оцінити залежність між цифровими чинниками та рівнем валового регіонального продукту . Результати моделювання засвідчили наявність істотного позитивного впливу факторів, пов’язаних з інвестиціями в цифрову інфраструктуру та людський капітал, на економічний розвиток регіонів . Зокрема, модель на основі перших двох головних компонент показала високий рівень пояснювальної здатності (R² = 0,754) . Отримані результати свідчать, що регіони з вищим рівнем цифрового забезпечення та кадрового потенціалу телекомунікаційної галузі демонструють кращі економічні показники навіть в умовах воєнного стану . Це підтверджує важливість розвитку цифрової інфраструктури та підтримки людського капіталу як ключових факторів забезпечення економічної стійкості регіонів . Наприкінці роботи запропоновано рекомендації для органів державного управління щодо формування регіональної цифрової політики з урахуванням виявлених закономірностей .
Трансформація людського капіталу в Україні: демографічний та освітній виміри
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Огай М. Ю.
Людський капітал, що акумулює знання, навички, здоров’я та потенціал населення, є критично важливим активом для стійкості економіки та післявоєнного відновлення України. В умовах повномас штабної агресії ключовим завданням є адекватна оцінка його поточного стану та трансформацій. З огля ду на це, мета дослідження полягає у проведенні комплексного аналізу змін людського капіталу крізь призму соціально-демографічних та освітніх характеристик домогосподарств. У статті представлено результати аналізу за двома ключовими вимірами трансформації людського капіталу – демографічним (кількісний, віковий та гендерний склад домогосподарств з огляду на мігра ційні зсуви) та освітнім (галузева сегрегація та бар’єри для раннього розвитку людського капіталу); та кож, опосередковано, розглянуто економічний вимір (а саме, активність домогосподарств та соціальну відповідальність його членів). Дослідження також акцентує увагу на територіальній диференціації ха рактеристик цих вимірів між міськими та сільськими поселеннями. Інформаційною базою дослідження слугують дані загальнодержавного вибіркового обстеження со ціально-економічного стану домогосподарств, проведеного у грудні 2023 р. – лютому 2024 р., та дані державного вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, проведеного у 2021 році та на почат ку 2022 року. Зазначені обстеження мають гармонізовану методологічну основу, що дозволяє адекватно оцінювати масштаби структурних трансформацій. Результати дослідження ілюструють суттєві демографічні втрати та структурні зміни. Зафіксовано скорочення загальної кількості приватних домогосподарств з 14,5 млн до 13,6 млн та зменшення їхнього середнього розміру з 2,6 особи до 2,3 особи. Найбільш драматичною зміною є падіння на 10,9 в. п. частки домогосподарств із дітьми до 18 років (з 37,8% до 26,9%), що є прямим наслідком зовнішньої міграції. Аналіз фіксує посилення гендерної асиметрії у соціальній відповідальності: жінки очолюють близько 66% домогосподарств. Економічний аналіз вказує на високу вразливість людського капіталу, оскільки серед домогосподарств, які мають працюючих осіб, 56,9% залежать лише від одного годувальника, що створює критичні соціальні та фінансові ризики. В освітньому вимірі підтверджено наявність значного якісного потенціалу людського капіталу, оскільки мають або здобувають вищу освіту 36,3% населення. Проте виявлено його територіальну по ляризацію та професійну сегрегацію: висококваліфікований людський капітал (STEM, економіка) кон центрується у містах, що посилює їхню роль як рушіїв відновлення. Ключовою перешкодою для раннього розвитку людського капіталу є фактор безпеки: 17,2% батьків відмовляються від дошкільної освіти з міркування, що безпечніше вдома, а також через інфраструктурні обмеження у сільській місцевості. За такої ситуації батьки змушені займатися цілодобовим доглядом за дітьми, що знижує пропозицію праці домогосподарствами. Результати дослідження є емпіричною базою для розробки цільової мікроорієнтованої політики подолання негативних трансформацій людського капіталу. Серед ключових інституційних механізмів запропоновано стимулювання участі жінок у STEM-галузях, програми реінтеграції мігрантів, знижен ня територіальних диспропорцій та пріоритетні інвестиції у безпечну освітню інфраструктуру для під тримки раннього розвитку людського капіталу
Роль статистичного аналізу у системі управління фінансами в умовах невизначеності
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Міщенко Я. О.; Головач Н. А.
Стаття присвячена проблемі застосування методів статистичного аналізу в процесах управління фі нансами в умовах невизначеності. Аналіз теоретичних досліджень показав, що ефективність прийняття фінансових управлінських рішень залежить від рівня оцінювання невизначеності. З цією метою доціль но використовувати широкий математичний інструментарій з теорії імовірності та основні положення інвестиційного аналізу для оцінки альтернативних фінансових інструментів інвестування. Досліджено роль статистичного аналізу як ключового інструменту в системі управління фінансами в умовах економічної та політичної невизначеності. З огляду на сучасні глобальні виклики, зокрема еко номічні кризи, воєнні конфлікти, нестабільність ринків та інфляційні ризики, актуалізується потреба в аналітичних підходах, що забезпечують прийняття обґрунтованих фінансових рішень. Статистичний аналіз дозволяє ідентифікувати закономірності в динаміці фінансових показників, виявляти ризики, прогнозувати доходи й витрати, а також підвищувати адаптивність фінансової стратегії підприємства до змін зовнішнього середовища. Особливу увагу приділено застосуванню статистичних моделей для оцінки сценаріїв розвитку подій та оптимізації структури витрат у ситуаціях із високим рівнем невизначеності. Наведено приклади практичного використання статистичних методів у процесі бюджетування, управління ліквідністю та аналізу інвестиційної привабливості. Зроблено висновок, що впровадження статистичних підходів у фінансове управління не лише зни жує вплив суб’єктивних факторів, а й забезпечує гнучкість та стійкість фінансової політики підприємства в умовах нестабільного середовища. Статистичний аналіз є критично важливим елементом у системі підтримки управлінських рішень, сприяючи мінімізації втрат і максимізації ефективності ви користання ресурсів. У подальших дослідженнях доцільно зосередитися на вивченні можливостей за стосування машинного навчання та штучного інтелекту в поєднанні зі статистичним аналізом для прогнозування фінансових ризиків та оптимізації управлінських рішень.
Прогнозування макроекономічного розвитку України в умовах невизначеності: очікування та реальність
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Ященко Л. О.; Жак О. П.; Лисенко Р. С.; Руденко М. О.
Оцінка якості прогнозних розрахунків є одним із ключових інструментів перевірки надійності та практичної цінності аналітичних моделей, що застосовуються різними інституціями у сфері макро економічного прогнозування. В умовах високої мінливості зовнішнього та внутрішнього середовища точність прогнозів набуває особливого значення, оскільки від адекватності й достовірності прогнозних оцінок залежить обґрунтованість стратегічних рішень державної економічної політики, ефективність монетарного та фіскального регулювання, формування інвестиційних очікувань і визначення пріорите тів соціально-економічного розвитку. У статті здійснено комплексний порівняльний аналіз прогнозних оцінок Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (далі – Мінекономіки), Національного банку України (далі – НБУ) та Міжнародного валютного фонду (далі – МВФ). Для цього використано дані щодо клю чових макроекономічних показників: номінального та реального валового внутрішнього продукту, індек су споживчих цін, номінальної та реальної заробітної плати, а також динаміки зовнішньоторговельних операцій (експорту й імпорту товарів і послуг). Дослідження передбачало систематизацію прогнозних і фактичних значень, розрахунок середніх відносних відхилень та середніх абсолютних відсоткових по хибок прогнозування, а також узагальнення середніх показників відхилень, що дало змогу ідентифіку вати системні тенденції (схильність до переоцінки чи недооцінки фактичних значень) та оцінити рівень середньої похибки незалежно від її напряму. Результати аналізу засвідчили, що точність прогнозів істотно залежить від економічного контексту. У періоди відносної стабільності вищу точність забезпечують прогнози НБУ та МВФ, тоді як у фазах кризових потрясінь (2008–2009, 2014–2015, 2020–2021, 2022–2024) найбільш надійними залишаються оцінки Мінекономіки. Прогнози НБУ враховують монетарні умови, ділові та інфляційні очікування і канали трансмісії грошово-кредитної політики, завдяки чому досить точно відображають інфляційні тенденції, динаміку процентних ставок і зовнішньоекономічну рівновагу. Водночас вони менш чутливі до короткострокових коливань реального сектору, структурних змін у виробництві та впливу фіскальних чинників, через що прогнозні траєкторії валового внутрішнього продукту і споживання нерідко відхиляються від фактич них значень, особливо в умовах воєнної економіки. Оцінки МВФ, навпаки, мають більш глобальний характер і значною мірою базуються на уніфікова них припущеннях щодо макросередовища та зовнішніх ринків. Це зумовлює систематичні відхилення від реальних показників, особливо за інфляційними та зовнішньоекономічними індикаторами, тоді як динаміка внутрішнього попиту і пропозиції відображається спрощено. Водночас прогнози Мінекономіки є чутливішими до внутрішніх факторів виробництва, споживання та інвестицій. Вони краще відтворюють тенденції реального валового внутрішнього продукту і мають вищу адаптивність до структурних змін в економіці, що робить їх ефективним інструментом для роз роблення та коригування бюджетної і соціально-економічної політики. Практична значущість дослідження полягає у виявленні переваг і недоліків різних методологічних підходів та моделей прогнозування, що створює підґрунтя для подальшого удосконалення національної системи макропрогнозування та розроблення більш адаптивних інструментів оцінювання, здатних ура ховувати як структурні дисбаланси, так і шокові фактори економічного розвитку.
Policy on the Development of Innovation Clusters in the EU. Conclusions and Tasks for Ukraine
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Salikhov M. M.
The article demonstrates that since the early 2000s, the EU’s cluster policy has transformed into one of the key instruments for achieving the strategic goals of the European Union. It has been established that the creation of clusters was embedded in the Lisbon Strategy and, since 2006, received formal regulatory recognition in the official documents of the European Commission. It has been identified that, thanks to the establishment of a High-Level Advisory Group, the foundations of a general cluster development policy within the EU were formed (which became the basis for the introduction of corresponding national policies), as well as specialized platforms and support mechanisms were launched. The study establishes that in EU documents clusters are considered a tool for enhancing the socioeconomic stability of regions (in particular through the implementation of smart specialization strategies), increasing industrial competitiveness, stimulating innovation in small and medium-sized enterprises, and forming transnational value chains. It is concluded that the EU's cluster policy has a complex, cross-sectoral character, combining not only the instruments of innovation, industrial, and regional policies, but also those of other policy areas. Based on the analysis of the EU experience, the following proposals are made: to establish a national-level expert group on cluster policy for developing the conceptual foundations of building a cluster ecosystem in Ukraine; to take measures to ensure coordinated actions among central executive authorities regarding the creation, functioning, and support of clusters within the framework of relevant policies; to designate the development of innovation clusters as a priority of state cluster policy (their development directions should correspond to the priority areas of innovation activity defined by Ukrainian legislation); to launch a budget program for providing state aid to such clusters; and to introduce tools to encourage the internationalisation of Ukrainian innovation clusters, in particular by creating cross-border partnerships with European clusters, research institutions, and businesses aimed at solving common problems under current challenges and threats.
Статистичне оцінювання ефективності державних капітальних інвестицій у розвиток регіонів України
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Герасименко С. С.; Горна М. О.; Іваненко Д. В.
Узагальнено застосування статистичних методів до оцінювання ефективності державних капітальних інвестицій у розвиток регіонів України. Обґрунтована доцільність аналізу взаємозв’язків бюджетних вкладень та ключових індикаторів розвитку територій – валового регіонального продукту, рівня зайнятості, підприємницької активності, експортної відкритості та ін. Статистичний аналіз, проведений з допомогою програмного забезпечення Statistica, виявив значущі кореляції між інвестиційними потоками та соціально-економічними показниками. Застосовування таких статистичних методів, як нормалізація даних, кореляційний аналіз, багатовимірне усереднення для інтегральної оцінки та рангова кореляція забезпечили достовірність і обґрунтованість висновків. Запропонований авторами підхід до комплексної оцінки ринкової кон’юнктури регіонів базується на методі багатовимірної середньої зі стандартизацією даних за варіаційним розмахом. Використання цього методу дає змогу обчислити інтегральний рейтинг регіонів, який чітко ідентифікує лідерів та аутсайдерів у динаміці ринкового розвитку. Окрема увага приділена дослідженню взаємозв’язку між економічними рейтингами та екологічним станом регіонів, за результатами якого виявлено помірний обернений зв’язок. Це свідчить про суперечність між економічною активністю й екологічною збалансованістю та вказує на важливість інтеграції екологічних аспектів у стратегії розвитку. На основі отриманих результатів розроблено практичні рекомендації для вдосконалення регіональної інвестиційної політики, які охоплюють, зокрема, підвищення адресності фінансування, посилення аналітичного моніторингу ефективності інвестицій та диверсифікацію джерел фінансування для максимізації позитивного впливу. Результати дослідження можуть слугувати базою стратегічного планування регіонального розвитку, особливо в умовах бюджетних обмежень, та сприяти досягненню економічного зростання на регіональному рівні.
Статистичний аналіз фінансового сектору України в умовах війни
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2025) Моторин Р. М.; Приходько К. Р.; Момотюк Л. Є.
У статті досліджується вплив війни на фінансовий сектор України та систематизуються механізми прояву цього впливу. Особливості впливу війни на фінансовий сектор України розкрито з допомогою методологічних можливостей системи національних рахунків. Оскільки до фінансового сектору, згідно з методологією системи національних рахунків, належать переважно банки, включно з центральним банком, а також страхові компанії, то увагу сконцентровано саме на цих інституційних одиницях. Продовження війни загострює більшість ризиків у фінансовому секторі. Найбільший із них, кредитний ризик, вже реалізується, і втрати від нього постійно зростатимуть у майбутньому. Фінансові установи поступово визнають кредитні втрати та відображають вплив негативних подій на якість активів. Обмежений попит на кредити, особливо з боку домогосподарств, погіршення якості портфеля та підвищення резервування збільшують ризики прибутковості. Проаналізовано динаміку співвідношення обсягу кредитів, банківських депозитів та інших показників фінансового сектору України. Розкрито роль банківського кредитування у боротьбі з наслідками повномасштабної військової агресії та обґрунтовано заходи, спрямовані на пом’якшення її негативного впливу на економіку. Також проведено аналіз динаміки показників небанківських фінансових установ, в тому числі страхових компаній. На відміну від банків, частина ринку не впоралася з операційними ризиками: фінансові установи зупинили роботу, порушилися процеси, втрачалася інформація. Обсяг операцій небанківських фінансових установ значно зменшився. Попит на страхування та кредитування впав, якість кредитного портфеля кредитних спілок та фінансових компаній погіршилася. Ринок страхування працює. Війна стала каталізатором, який показав реальний стан справ кожного страховика. Фінансово стійкі компанії продовжують свою діяльність і проходять випробування війною. Попри скорочення кількості страхових компаній, загалом вони проходять кризу успішно. Але воєнні реалії змушують страховиків дивитися на нові продукти. Обґрунтовано заходи, спрямовані на покращення стану фінансового сектору України.

Browse

Browsing 2025 by Issue Date