2024

Permanent URI for this communityhdl:123456789/284

Browse

Now showing 1 - 20 of 33

Вплив цифровізації на процес прийняття управлінських рішень у міжнародному бізнесі .
(Статистика України, 2024) Гринчак, Н . А .; Горобець, О . О .
У статті досліджено процес прийняття управлінських рішень в міжнародному бізнесі в умовах цифрової економіки . Обґрунтовано, що великі обсяги даних та різнорідні фактори, які потрібно враховувати при прийнятті управлінських рішень, реактивна динаміка розвитку цифрової екосистеми, в якій функціонують міжнародні підприємства, обумовлюють упровадження цифрових технологій у процес прийняття управлінських рішень . Визначено, що цифровою є технологія прийняття управлінських рішень, в якій задіяні ІКТ, цифрові інструменти, інформаційні системи та бази даних з метою швидкого прийняття обґрунтованого управлінського рішення . Зазначено, що найпопулярнішими цифровими інструментами, які використовуються в процесі прийняття управлінських рішень, є: штучний інтелект та машинне навчання; розумні датчики; інструменти бізнес-аналітики; системи підтримки прийняття рішень; інструменти візуалізації даних / доповнена реальність; інструменти управління проєктами; інструменти роботи в команді; інструменти управління взаємовідносинами з клієнтами (CRM); системи планування ресурсів підприємства (ERP) . Охарактеризовано особливості та сфери їх застосування на різних стадіях процесу прийняття управлінських рішень . Обґрунтовано, що інтеграція цифрових інструментів в управлінську діяльність покращує процес прийняття рішень, робить його більш ефективним, точним і масштабованим . Виокремлено переваги застосування штучного інтелекту в процесі прийняття управлінських рішень у міжнародному бізнесі . Доведено, що при впровадженні та застосуванні цифрових інструментів прийняття управлінських рішень підприємства повинні мати належну політику управління даними та приділяти увагу заходам безпеки для забезпечення цілісності технологічного процесу прийняття рішень в міжнародному бізнесі . Акцентовано увагу на тому, що впровадження цифрових інструментів значно розширює можливості прийняття управлінських рішень, людський фактор залишається критичним для забезпечення безпеки, тому важливо інтегрувати штучний і людський інтелект для підвищення ефективності міжнародної підприємницької діяльності.
Актуальні напрями реформування системи управління держав ним корпоративним сектором в Україні
(Статистика України, 2024) Сафронова, О. М.; Галіцин, В. Є.
У статті уточнені пріоритетні завдання та напрями реформування системи управління державним корпоративним сектором та конкретизовані заходи щодо їх реалізації в сучасних умовах України. Визначено, що удосконалення системи управління державним корпоративним сектором національної економіки пов’язується зі здійсненням корпоративної реформи, зорієнтованої на виконання міжнародних зобов’язань нашої країни. Наразі реформа корпоративного управління державними компаніями й досі перебуває на початковій стадії. Реформаторські зусилля у переважній більшості випадків мають фрагментарний характер, часто є незавершеними і не доповнюються необхідними заходами організаційно-правового, інформаційно-аналітичного, кадрового забезпечення. Це не дозволяє повною мірою використовувати потенціал корпоративної реформи для дієвого антикризового регулювання національної економіки. Аргументовано, що для подолання такого стану справ актуальності набуває здійснення низки заходів, спрямованих на просунення реформи державного корпоративного сектору з урахуванням сучасних реалій господарського життя й управлінської практики в нашій країні. Ці заходи можна умовно розподілити на дві групи залежно від можливих строків їх упровадження. При цьому до групи, що розрахована на середньострокову перспективу (до двох років), доцільно віднести заходи, пов’язані з усуненням найбільш суттєвих прорахунків, виявлених за результатами реформування державного корпоративного сектору в попередній період. До пріоритетних завдань цього спрямування віднесено усунення правових прогалин та установлення порядку організації роботи наглядових рад з урахуванням модернізованої системи їх інформаційного супроводу, оцінювання та мотивації діяльності їх членів. Для групи, зорієнтованої на довгострокову перспективу (понад два роки), пріоритетне значення матиме виконання завдань, спрямованих на оптимізацію розподілу функцій і повноважень між суб’єктами державної власності – уповноваженими органами влади й органами управління державних компаній, а також формування належного конкурентного середовища діяльності відповідних господарських структур. З огляду на це конкретизований перелік доцільних заходів з удосконалення управління державним корпоративним сектором в Україні, який охоплює: опрацювання оновленого механізму оцінювання та мотивації діяльності наглядових рад державних компаній та її членів; упровадження дієвої політики власності та розкриття інформації державними компаніями (у т. ч. з використанням аудиторських перевірок); централізацію функцій з управління відповідними господарськими структурами на загальнодержавному рівні; врегулювання процедур фіксації спеціальних зобов’язань компаній, їхнього банкрутства та установлення мораторію на стягнення їх майна; використання державних гарантій для доступу до фінансування.
Фінансовий моніторинг: оцінка ризик-профілю аудиторської фірми
(Статистика України, 2024) Лубенченко, О. Е.
Стаття присвячена актуальними питанням здійснення первинного фінансового моніторингу спеціально визначеними суб’єктами первинного фінансового моніторингу – аудиторським фірмами. Проаналізовано вимоги наказу Міністерства фінансів України № 465 “Про затвердження Критеріїв ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення”. Дія наказу розповсюджується не лише на аудиторські фірми, а і на ряд інших суб’єктів, таких як: професійні учасники ринків капіталів, організованих товарних ринків; постачальники послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів; адвокатські бюро, адвокатські об’єднання, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально; нотаріуси; суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги, послуги з управління активами, бухгалтерські та консультаційні послуги з питань оподаткування; посередницькі послуги щодо операцій із нерухомістю, а також здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, торгівлю культурними цінностями та/або надають посередницькі послуги в такій діяльності; проводять лотереї та/або азартні ігри. Проте аудиторська діяльність відрізняється від перелічених вище видів своєю специфікою. Саме тому аудиторські фірми мають вдатися до власних внутрішньофірмових розробок щодо визначення критеріїв ризику й оцінки ризиків у сфері фінансового моніторингу. З’ясовано, що суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язаний забезпечити виявлення, переоцінку, актуалізацію таких ризиків на двох рівнях: на рівні аудиторської фірми (оцінка власного ризик-профілю) та на рівні клієнта (оцінка клієнтського ризик-профілю). При цьому менеджмент аудиторської фірми застосовує принцип масштабування, а саме: для фірми, що має більш складну структуру, значну кількість клієнтів, може існувати формалізований процес оцінки ризиків, в якому беруть участь декілька осіб і оцінюється більша кількість видів діяльності, а отже, може виникнути більша кількість ризиків. Визначено, що на оцінку ризик-профілю аудиторської фірми, крім характеру і масштабу, впливає також специфіка діяльності її клієнтів, їх географічне розташування та розташування самої фірми, банківських установ, з якими співпрацює фірма, способи надання аудиторських послуг, зокрема дистанційні, наявність постачальників ресурсів для виконання аудиторських завдань. На підставі нормативних приписів розроблено внутрішній документ суб’єкта аудиторської діяльності “Оцінка ризик-профілю”, що містить критерії ризику, їх оцінку, джерела інформації та висновки щодо прийняття ризику. Оцінка провадиться за дванадцятьма систематизованими критеріями у балах та передбачає чотири рівні ризику: а) низький; б) середній; в) високий; г) неприйнятно високий. Особа, що проводить оцінку, має сформувати й обґрунтувати висновок щодо прийнятності ризиків, демонструючи своє непримиренне ставлення до можливості легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Запропоновані практичні рекомендації дозволяють аудиторським фірмам дотримуватися вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, своєчасно подавати інформацію, що запитується регулятором – Міністерством фінансів України, та якомога швидше виправляти виявлені порушення.
Стратегічне планування національного розвитку: міжнародний та вітчизняний досвід. Частина I. Міжнародний досвід стратегічного планування
(Статистика України, 2024) Сітнікова, Н. П.; Кулак, А. О.
У статті розглядаються питання стратегічного планування національного розвитку, при цьому у першій частині проаналізовано міжнародний досвід, а дослідження стану вітчизняного стратегічного планування подано у другій частині. У першій частині статті наведено огляд законодавчого підґрунтя стратегічного планування у США, Великій Британії, Канаді та ЄС, а також міжнародний досвід розроблення стратегій національного розвитку та стратегій сталого розвитку у країнах ЄС. При цьому значну увагу приділено процесу стратегічного планування, встановленню системи показників для моніторингу національного розвитку, які є необхідними для оцінювання інтервенцій, стратегій і програм. Висвітлено, як країни ЄС застосовують партисипативний підхід до визначення цілей, упроваджують цифрові технології у процеси моніторингу та визначають вимоги до оцінювання стратегічних документів. Показано, що процес планування у країнах ЄС ураховує принципи менеджменту, що ґрунтується на результаті (насамперед щодо теорії змін) та на доказовій базі. Встановлення цілей базується на дослідженнях національної специфіки розвитку, партисипативно визначених суспільних потребах та положеннях довгострокової візії бажаного майбутнього стану держави. Завдання стратегій національного розвитку з відповідними показниками чітко підпорядковані цілям. Стратегія національного розвитку (або сталого розвитку) будь-якої країни надає орієнтири для інших середньострокових стратегій, програм і бюджетного процесу на середньострокову перспективу. Від визначення цільових орієнтирів, розроблення програми, встановлення системи завдань і заходів з визначеними показниками й оцінювання попередніх стратегій розвитку багато в чому залежать спрямованість і темпи подальших перетворень у кожній країні. Майже всі стратегії розвинених країн містять цифрову модель моніторингу. Вивчення динаміки показників, встановлених як цільові орієнтири у стратегічних документах розвинених країн, аналіз звітності та її публічна презентація, практики висвітлення досягнень у засобах масової інформації свідчать, що здійснення відкритого громадського моніторингу стану виконання зобов’язань урядових інституцій щодо реалізації стратегії національного розвитку є однією із головних ознак демократичного суспільства.
Аналіз стану інформаційного суспільства в Україні
(Статистика України, 2024) Козлов, В. В.; Томашевська, Т. В.; Дивак, В. В.
Цифровий розрив, або розрив між тими, хто має доступ до технологій і може ефективно використовувати їх, і тими, хто їх не має, перебуває у центрі уваги переважної більшості досліджень з проблематики інформаційного суспільства. Дослідження у сфері доступу населення окремих країн до сучасних технологій показують, що, незважаючи на різке розповсюдження мобільного зв’язку та інтернету в країнах, які розвиваються, глобальний цифровий розрив у світі зростає. Упровадження широкосмугового швидкого підключення до інтернету забезпечує певні групи населення можливостями для процвітання, допомагаючи їм отримати технологічні ноу-хау, необхідні для досягнення успіху в цифровій економіці. Більше можливостей, ніж будь-коли раніше, доступно для тих, хто має доступ до технологій. Для тих же регіонів, в яких населення обмежене у своєму доступі до цифрових технології, умови щодо покрашення життя суттєво погіршуються, зменшуючи можливості для розвитку. Така ситуація не сприяє формуванню інформаційного суспільства, зменшуючи загальні можливості регіону або країни отримувати дивіденди від використання новітніх технологій, поглиблюючи соціально-економічну кризу. Майбутній успіх будь-якої країни потребує не лише знайомства з широким спектром технологічних інструментів, а й практичного володіння ними. Якщо країна хоче розвиватися технологічно та залишатися конкурентоспроможною на світовій арені, її громадяни повинні мати високий рівень технологічної компетентності. Для України проблема цифрового розриву залишається досить гострою. У статті розглядаються питання визначення факторів, що впливають на стан доступу та володіння ІКТ в різних регіонах країни. Проведений факторний аналіз виявив, що можна виділити два узагальнюючі фактори, перший з яких пов’язаний з фінансовим забезпеченням розвитку ІКТ в регіоні, а другий – з розширенням кола громадян, які володіють ІКТ на високому рівні. Проведене дослідження розподілу регіонів згідно з цими факторами показало, що більшість регіонів України має низький рівень фінансування впровадження ІКТ, а це, своєю чергою, є основним чинником цифрового розриву в Україні.
Ensuring the Psychological Aspects of Individuals’ Economic Security: Income, Economic Happiness, and Empirical Evidence
(Статистика України, 2024) Pan, Li
Economic security, as a key aspect of state strategy, continues to remain at the forefront of political research and public debates. In light of contemporary global challenges, including geopolitical tensions and economic disruptions such as the COVID-19 pandemic and Russia’s war against Ukraine in 2022, which continues to cause significant harm to the lives, security, and health of individuals in Ukraine and other countries, it is important to consider not only macroeconomic indicators but also the individual economic conditions of citizens. This study is based on data obtained within the framework of the seventh wave of the World Values Survey (WVS), conducted in South Korea. I applied the ordered logit regression (OLR) method and conducted statistical analysis using Stata software to explore the relationship between objective and subjective indicators of individuals and the consequences of subjective feelings of anxiety, level of happiness on the perception of one’s own health. The obtained results clearly demonstrate a strong positive correlation between individuals’ personal economic indicators and their subjective sense of satisfaction and happiness. This indicates that individual economic conditions significantly influence psychological well-being and overall life satisfaction. Moreover, data analysis highlights the need for the development and implementation of effective social programs and strategies aimed at supporting citizens’ economic well-being. Thus, there is a call for active government involvement in creating conditions to improve the economic status of the population with the aim of enhancing happiness levels and overall societal well-being, particularly for those countries with abundant resources to ensure economic prosperity but instead of prioritizing the economic security of their citizens, focus on external threats and under the pretext of security initiate wars against other countries. It is recommended to adopt an approach that balances attention to macroeconomic aspects with consideration of individual citizens’ needs, thereby contributing to sustainable and harmonious societal development. The scientific findings of this study can serve as a basis for the development and implementation of more effective social and economic policy strategies aimed at improving citizens’ quality of life and public welfare.
The Russian-Ukrainian War: the Possibility of Assessment of Demographic Losses
(Статистика України, 2024) Puhachova, M. V.
Determining demographic losses in wars is an important and complicated problem for demographers and statisticians and a vital one for the society. To have the result produced, specialists need to assess not only immediate direct death toll among military and civilians due to warfare, but the war-entailed migration of the population beyond the country borders and the decreased birth rate. Regrettably, the full-scale Russian invasion in the Ukrainian territory has already demonstrated an incredibly high death toll. Because the official statistics provided by the State Statistics Service of Ukraine has abstained, since the beginning of 2022, from publishing estimates pertaining to natural and mechanic movement of the population due to security considerations in time of war, researchers have to use information from various analytical websites, produced on the basis of available sources. Another challenge is the prolonged absence of a population census that was performed in independent Ukraine only once, in 2001. Hence, prior to the full-scale invasion the information on the population number (together with the temporarily occupied Crimea and the territories in the East) was based on estimated data. The article presents an attempt to analyze, on the basis of available information, the relative death toll due to the Russian-Ukrainian war over nine years, and to compare it with the analogous data for selected Balkan countries in the wars of late 20th – early 21st centuries. It is demonstrated that the annual relative death toll due to warfare (per 100,000 population) in Ukraine in 2022, although estimated by the available incomplete data, exceed all the analogous figures for Balkan countries. The article’s objective is to explore a feasibility of assessing demographic losses, relative death toll in particular, in time of the Russian-Ukrainian war and Balkan wars. The analysis led to the conclusion that the demographic losses in Ukraine could not be feasibly assessed not only due to missing data on excess casualties caused by the war, but also due to the unknown number of temporary migrants (war refugees) and impossibility to estimate the number of children probably unborn due to the war.
Вивчення й аналіз досвіду розвинених країн щодо проведення моніторингових досліджень кар’єрних траєкторій випускників закладів професійної (професійно-технічної) освіти та його адаптація для України
(Статистика України, 2024) Лєснікова, М . В .
Розвиток системи професійної (професійно-технічної) освіти (далі – П(ПТ)О) як одного з найважливіших секторів, пов’язаних із ринком праці, має супроводжуватися дієвими кроками для відновлення та зміцнення економіки України . Серед таких кроків – проведення моніторингових досліджень випускників закладів П(ПТ)О . Якісна інформація щодо інтеграції випускників до ринку праці є одним із ключових джерел для оцінки відповідності здобутої освіти потребам регіональних ринків праці, яка є дуже актуальною для системи П(ПТ)О України . Метою статті є дослідження передових практик моніторингових досліджень випускників закладів П(ПТ)О, передусім країн ЄС, та можливість адаптації цього досвіду для України . Проведений аналіз країн ЄС показав, що у кожній із них проводяться моніторингові дослідження випускників закладів П(ПТ)О на систематичній та добре налагоджуваній, частково систематичній або несистематичній основі . З допомогою даних із адміністративних реєстрів та даних опитувань визначають кількісні та якісні показники, що характеризують результати навчання та здобуту кваліфікацію, тривалість навчання, задоволеність від здобутої освіти, працевлаштованість та просування випускника на ринку праці, терміни пошуку роботи, тип контракту, розмір заробітної плати, застосування у роботі набутих під час навчання навичок тощо . Отримані дані використовуються для прийняття управлінський рішень щодо вдосконалення механізмів функціонування системи П(ПТ)О . Україна також здійснює заходи у напрямі проведення моніторингових досліджень випускників закладів П(ПТ)О . Так, групою експертів програми EU4SKILLS “Кращі навички для сучасної України” у 2020 році було проведено пілотне моніторингове опитування випускників закладів П(ПТ)О . Загалом отримані результати показали, що використання здобутих під час навчання навичок випускників на регіональному ринку праці може бути одним із індикаторів його розвитку . З метою аналізу життєвих планів та кар’єрних траєкторій випускників закладів П(ПТ)О, особливостей процесу працевлаштування в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення України у 2023 році було проведено моніторингове дослідження їх кар’єрних траєкторій . Здійсненню моніторингових досліджень випускників закладів П(ПТ)О України на регулярній основі сприятиме створення модуля П(ПТ)О у програмно-апаратному комплексі “Автоматизований комплекс освітнього менеджменту”, в якому передбачатиметься інтегрованість з вебпрограмою LimeSurvey та міститимуться адміністративні дані випускників . Як напрям подальших наукових розвідок зазначено розроблення методичних рекомендацій щодо проведення моніторингових досліджень кар’єрних траєкторій випускників закладів П(ПТ)О .
Регіональний аналіз участі закладів вищої освіти України в конкурсах наукових проєктів 2023 року: ефективність та фактори впливу
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2024) Акбаш, К. С.; Пасічник, Н. О.; Ріжняк, Р. Я.; Луньова, М . В .
Для закладів вищої освіти (ЗВО) України стає дедалі актуальнішою організація інноваційної діяльності, що охоплює, зокрема, отримання грантів на виконання досліджень та робіт, участь у конкурсах наукових проєктів, підготовку на цій основі наукових кадрів високої кваліфікації . Особливого значення це набуває в контексті розвитку регіонів нашої держави, де університетська наукова діяльність є одним з визначальних факторів інноваційного розвитку територій . Тому метою дослідження є проведення регіонального аналізу участі ЗВО України в конкурсах наукових проєктів 2023 року для визначення ефективності та факторів впливу на таку діяльність . У ході дослідження проаналізовані офіційні результати рейтингування ЗВО України за ефективністю їх участі в головних конкурсах наукових проєктів (міжнародних і вітчизняних), що проводились у 2023 році . За результатами кореляційного аналізу виявлений зв’язок між кількісними показниками рейтингу ЗВО й такими факторами, як h-індекс закладу в базі Scopus, кількість статей у базі Scopus протягом 2019–2023 рр ., штат викладачів у 2023 році, досвід участі у проєктах Erasmus+ КА2, кількість проєктів Erasmus+ КА2 у циклі 2014–2020 років, сумарне фінансування за проєктами Erasmus+ КА2 у циклі 2014–2020 рр ., кількість іноземних ЗВО партнерів за проектами Erasmus+ КА2 у циклі 2014– 2020 рр . Подальша побудова багатофакторної моделі регресії дала можливість виявити значний вплив на позицію ЗВО в загальному рейтингу таких факторів: кількість статей у базі Scopus за 2019–2023 рр ., кількість проєктів Erasmus+ КА2 у циклі 2014–2020 рр ., штат викладачів у 2023 році . Аналіз відмінностей між приватними та державними ЗВО в контексті їхньої участі в конкурсах наукових проєктів 2023 року проводився із застосуванням непараметричного критерія Краскела – Уолліса і виявив, що такі відмінності статистично відсутні . Ефективність участі ЗВО регіонів у конкурсах наукових проєктів 2023 року оцінювалася за кількісними та якісними параметрами . Кількісний аналіз показав відсутність значущої кореляції між кількістю ЗВО регіону, в яких реалізуються проєкти, та середньою позицією ЗВО регіону в загальному рейтингу. Якісний аналіз дав можливість виділити регіони-лідери організації проєктної діяльності в Україні – це Тернопільська область, а також Львівська, Одеська, Харківська, Полтавська та Сумська області . Вважаємо доцільним повернутися до тематики дослідження після накопичення даних для аналізу як мінімум п’ятирічного часового ряду для виявлення тенденцій участі ЗВО України в конкурсах наукових проєктів .
Статистичний аналіз ефективності двох інвестиційних полівалютних портфелів у контексті різних криптовалют
(Статистика України, 2024) Федоренко, А. В.
Актуальна проблема сучасної світової валютної системи полягає у її недостатній стабільності, що вимагає комплексного реформування в контексті зміни глобального економічного порядку. Ці зміни спонукають до трансформації існуючої системи в мультивалютну з акцентом на валютному поліцентризмі, який виникає внаслідок глобальних фінансово-економічних криз та перерозподілу сил у світовій економіці. Така мультивалютна система відображає зростання впливу різних валют і валютних блоків, що веде до зменшення домінування традиційних валютних резервів, таких як американський долар та євро. Одним із основних аспектів реформування є включення криптовалют у міжнародні валютні відносини, що відкриває нові можливості для диверсифікації інвестиційних портфелів та зменшення валютних ризиків. Криптовалюти, такі як Bitcoin, Ethereum, Solana та BNB, є альтернативою традиційним валютам, що може сприяти нівелюванню валютних коливань завдяки некорельованості з традиційними фінансовими системами. З огляду на це інвесторам необхідно розробляти ефективні стратегії для роботи на високоволатильному ринку криптовалют, що передбачають глибокий аналіз історичних даних, оцінювання ризиків та потенціалу дохідності. Запропонований комплексний підхід базується на статистичному вивченні цих даних та використанні розширених фінансових моделей для прогнозування майбутньої поведінки інвестицій. Розглянуто два полівалютні портфелі з криптовалютами Solana, BNB та Ethereum, при цьому дослідження фокусується на порівнянні ефективності портфелів за результатами аналізу ризиків і прибутковості. Особлива увага приділяється аналізу кореляційного зв’язку між активами, що дозволяє інвесторам краще розуміти взаємозв’язки в межах їхніх портфелів і оптимізувати їх структуру відповідно до змінюваних ринкових умов. Результати дослідження підтверджують гіпотезу про прямий взаємозв’язок між рівнем ризику та потенційною дохідністю інвестицій, що підкреслює важливість комплексного підходу до управління інвестиційними портфелями. Висновки статті вказують на значні перспективи для подальших досліджень інвестиційних стратегій, особливо у контексті розвитку криптовалютної індустрії. Окреслено нові можливості для моделювання інвестиційних стратегій з урахуванням різноманітних економічних показників та глобальних тенденцій.
Трансформації регіональних ринків праці України в умовах війни
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2024) Дяконенко, О . І .; Котенко, Т . М .
Актуальність дослідження обумовлена поглибленням регіональної диспропорційності ринку праці України . Сучасні трансформаційні зрушення на ринку праці України супроводжуються радикальними змінами, які мають стихійний характер і дестабілізуюче діють на трудоресурсний потенціал та дотримання соціальних стандартів та гарантій у сфері праці . Метою статті є дослідити сучасні трансформації ринку праці в регіонах України, спричинені впливом російсько-української війни . Дослідження здійснено за використання порівняльного аналізу, статистичних методів та аналізу даних, які використано для оцінки трансформації пропозиції робочої сили та попиту на неї в регіонах України у 2014 і 2023 роках . Зокрема, на основі коефіцієнта рангової кореляції Спірмена, коефіцієнта нерівномірності розподілу, оцінки ступеня істотності відмінностей двох структур за критерієм JR, проведено аналіз трансформацій регіональної, гендерної структури пропозиції робочої сили та попиту на неї . Встановлено наявність значних структурних зрушень в регіональній структурі пропозиції робочої сили і насамперед у прифронтових регіонах, м . Києві та Київській області; встановлено зростання асиметричності розподілу безробітного населення під тиском процесів переміщення громадян . Оцінка гендерної структури пропозиції робочої сили дала можливість виокремити три групи областей: перша містить 18 регіонів із тотожними із середньоукраїнським показником структурами; друга охоплює чотири області з низьким рівнем відмінностей із середньоукраїнським показником та обмеженою сферою застосування праці; до третьої належать області з істотним рівнем відмінностей із середньоукраїнським показником та звуженою місткістю ринку праці внаслідок близькості лінії фронту . Обґрунтовано основні напрями мінімізації негативного впливу регіональної диспропорційності ринку праці, до яких належать: створення та відновлення робочих місць у безпечних для проживання територіальних громадах України з метою забезпечення безробітного населення робочими місцями у формальному секторі економіки та повернення мігрантів з-за кордону; розробка механізмів та обґрунтування інструментів регулювання територіальної мобільності та руху робочої сили між трудодефіцитними і трудонадлишковими ринками праці; стимулювання перекваліфікації та навчання професіям, що користуватимуться попитом у коротко- і середньостроковій перспективі .
Питання структуризації процедурного забезпечення в аудиторській практиці
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2024) Лубенченко, О . Е .; Редько, О . Ю .
Оновленим Законом України “Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність в Україні” внесено зміни щодо впровадження, нагляду за аудиторською діяльністю й наближено вітчизняну аудиторську практику до європейських вимог . Фінансова звітність суб’єктів господарювання в усіх суттєвих аспектах має відповідати вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим встановленим вимогам . Аудит фінансової звітності як аудиторська послуга націлений на висловлення незалежної думки аудитора щодо такої звітності . Це реалізується через упровадження певних аудиторських процедур . У статті надано визначення, що таке процедура . Процедура розглядається як взаємопов’язана або офіційно встановлена послідовність (чи порядок, чи алгоритм) будь-яких дій, будь-якої діяльності . Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг видання 2020 року (далі – МСА) надають перелік процедур для кожного зі стандартів . Проте автори доводять, що практика аудиту потребує структуризації процедур за етапами аудиту: підготовчим, планування, виконання завдання, завершальним . Саме для цих етапів на підстава аналізу МСА виокремлені аудиторські процедури . Так, підготовчий етап вимагає таких процедур, як оцінка, запит, керівництво, нагляд та огляд завдання . Автори зауважують, що процедури керівництва, нагляду та огляду виконаної роботи здійснюється на всіх етапах аудиту . Етап планування потребує оцінки ризиків, а його процедурним забезпеченням є запит, спостереження та інспектування, аналітичні процедури оцінки ризиків . На цьому етапі також здійснюється планування подальших аудиторських процедур для збору доказів щодо фінансової звітності у відповідь на оцінені ризики . Етап виконання завдання потребує застосування тестів заходів контролю і процедур по суті (тестів деталей та аналітичних процедур по суті) . Останні за МСА охоплюють: інспектування, спостереження, зовнішнє підтвердження, повторне обчислення (перерахунок), повторне виконання/ тестування заходів контролю, аналітичні процедури, у т . ч . використання моделі прогнозування . На завершальному етапі здійснюється оцінка аудиторських доказів (акумулювання викривлень, виявлених під час аудиту, оцінювання впливу невиправлених викривлень на фінансову звітність), подаються запити управлінському персоналу суб’єкта господарювання, звітність якого перевіряється, проводиться коригування рівня суттєвості (за необхідності) . Структуровані за етапами процедури дозволять практикуючим аудиторам зібрати достатні та прийнятні докази, які стануть підґрунтям аудиторської думки щодо фінансової звітності .
Аналіз впливу зовнішніх шоків на рентабельність активів суб’єктів господарювання України
(Статистика України, 2024) Моторин, Р. М.; Приходько, К. Р.; Приходько, М. Р.
У статті проаналізовано аналітичні можливості коефіцієнтів рентабельності активів, сконструйованих на основі чистого прибутку, прибутку до вирахування відсотків та податків (EBIT), а також прибутку до вирахування відсотків, податків та амортизації основних засобів і нематеріальних активів (EBITDA). У результаті обрано показник рентабельності сукупних активів. Розроблено практичні рекомендації щодо аналізу рентабельності активів залежно від цілей аналізу та необхідності врахування галузевої структури активів. Для цього запропоновано оцінювати структурні зрушення сукупних активів і рентабельності активів на основі використання так званих інтегральних коефіцієнтів: лінійного коефіцієнта абсолютних структурних зрушень, квадратичного коефіцієнта абсолютних структурних зрушень та інтегрального коефіцієнта структурних зрушень Гатєва. Емпіричний економіко-статистичний аналіз впливу COVID-19 та військової агресії РФ на рентабельність активів суб’єктів господарювання України проводився за даними Державної служби статистики України. Інформаційною базою емпіричного аналізу були також дані фінансової звітності українських підприємств за 2019–2022 рр. Розрахунки зроблені з використанням програми Excel. Проаналізовано рентабельність сукупних активів діючих суб’єктів господарювання України в галузевому розрізі в період 2019–2022 років. Доведено, що пандемія COVID-19 суттєво вплинула на всі галузі економіки України. Для половини галузей 2020 рік став збитковим. За період 2019–2020 роки збільшився показник рентабельності сукупних активів діючих суб’єктів господарювання України тільки в галузі охорони здоров’я та надання соціальної допомоги, що є природним для активної фази дії COVID-19. У 2022 році порівняно з 2021 роком відбулися ще суттєвіші зміни у галузевій структурі рентабельності активів діючих суб’єктів господарювання України. Головною причиною таких негативних змін стала повномасштабна військова агресія РФ. У 2022 році від’ємні показники рентабельності спостерігалися вже в 11 з 18 галузей. Як напрям подальших досліджень зазначено удосконалення методики аналізу рентабельності підприємств різних галузей економіки, особливо кількісної оцінки впливу окремих факторів на показники рентабельності підприємств.
Статистичний аналіз індексу гендерної нерівності за регіонами України
(Статистика України, 2024) Акбаш, К. С.; Пасічник, Н. О.; Ріжняк, Р. Я.
У статті представлено результати адаптації методології визначення індексу гендерної нерівності до регіонального рівня для України у 2021 році. При цьому використано трансформований набір показників та наочно проілюстрована мінливість значень показників у різних регіонах країни. У процесі проведення дослідження були виявлені такі факти. Досягнення гендерної рівності є важливим пріоритетом у всьому світі, оскільки існуючі гендерні проблеми суттєво перешкоджають раціональному використанню людських ресурсів. Актуальні підходи до дослідження гендерної рівності передбачають використання як на рівні країн, так і на субнаціональному рівні різних індексів – гендерного розвитку, гендерної нерівності, глобального гендерного розриву. Необхідність регіональної адаптації індексу гендерної нерівності для України пов’язана з тим, що методологія, пропонована ООН, не відображає різноманітних регіональних особливостей конкретної країни. Причиною цього є обмежені можливості збирання даних та необхідність універсалізації їхніх типів і видів для всіх країн. Авторам вдалося суттєво скоректувати показники кожної сфери так, щоб визначити різницю між регіонами нашої держави у контексті вимірювання гендерної нерівності. Як наслідок, це дозволяє надавати політикам та урядовцям ефективні, дієві для кожного з регіонів країни політичні, економічні й соціальні рекомендації у контексті розвитку людського потенціалу з огляду на гендерний фактор. Було виявлено, що діапазон зміни показників регіональних індексів гендерної нерівності майже для всіх регіонів (крім м. Києва) перевищив межі визначених значень індексу гендерної нерівності для України за 2021 рік. Можливими причинами цього вважаємо такі: а) показники за регіонами України у сфері “Здоров’я” мають значний розмах варіації, який компенсується при обрахунку даних за всією країною; б) для обчислення регіонального індексу гендерної нерівності у сферах “Розширення прав і можливостей” та “Ринок праці” введено нові показники, доступні на регіональному рівні; разом з тим виявлено суттєві різниці між окремими регіонами нашої держави у контексті дослідження тих сфер суспільного, політичного та економічного життя, де є реальні проблеми з позиції гендерної рівності.
Стратегічне планування національного розвитку: міжнародний та вітчизняний досвід . Частина ІІ . Вітчизняний досвід стратегічного планування
(Статистика України, 2024) Сітнікова, Н . П .; Кулак, А . О .
У статті висвітлюються питання стратегічного планування національного розвитку на довгострокову перспективу, зокрема наведено аналіз міжнародного досвіду та стану вітчизняного стратегічного планування . Також розглянуто законодавче підґрунтя і досвід розроблення довгострокових стратегій національного та сталого розвитку . У другій частині статті надається огляд вітчизняної практики стратегічного планування, а саме огляд нормативно-правової бази, ретроспективний огляд розроблення довгострокових стратегій національного розвитку та стратегічних документів зі сталого розвитку, висвітлюється поточний стан стратегічного планування в Україні . Зазначається нагальна необхідність удосконалення національної системи державного стратегічного планування на основі урахування досвіду інших країн та застосування найкращих світових практик . Значну увагу приділено проблемам довгострокового сегменту стратегічного планування національного розвитку . У сучасних умовах слід модернізувати законодавчу базу для створення якісно нової системи стратегічного планування, здійснити субстантивний аудит стратегічних документів та оцінку їх реалізації, забезпечити впровадження цифрових технологій у процеси моніторингу . Процес планування має враховувати принципи менеджменту, що базується на результаті, та ґрунтуватися на доказовій базі, фактах та якісних даних як на етапі планування, так і на етапі моніторингу і оцінки . Стратегія національного розвитку України на довгострокову перспективу може слугувати стрижнем оновленої системи стратегічних документів та орієнтиром для прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень, які, своєю чергою, мають ґрунтуватися на результатах фактологічного аналізу (evidence based decision making) . Довгострокова стратегія має виконувати декілька ключових функцій, таких як цілепокладальна, координаційна, інтеграційна, регулятивна та спрямовуюча . У статті робиться висновок про доцільність вдосконалення стратегічного планування в Україні для забезпечення сталого розвитку навіть за умови викликів поточного часу на етапі переходу від відновлення до розвитку.
Використання адміністративних даних судової статистики в офіційній статистиці
(Статистика України, 2024) Харабара, Т. І.
У статті досліджується значення використання адміністративних даних судової статистики в офіційній статистиці. Підкреслено актуальність доступу до адміністративних даних судової статистики, окреслено завдання, які виконує судова статистика. При цьому увага зосереджена на потенціалі таких адміністративних даних при їх використанні в офіційній статистиці, що має значення для покращення ефективності судової системи, удосконалення законодавства, прийняття владних управлінських рішень тощо. Проаналізовано сучасний стан роботи судів та Державної судової адміністрації України із судовою статистикою. Показано, що Верховний Суд самостійно затверджує форму статистичної звітності й не подає її до Державної судової адміністрації України, а оприлюднює на власному вебсайті. Встановлено, що Державною службою статистики України оприлюднюється лише статистична інформація про адміністративні правопорушення в Україні, а це свідчить, що адміністративні дані судової статистики наразі в офіційній статистиці практично не використовуються. Акцентовано увагу на актуальності впровадження новітніх технологій задля забезпечення доступності інформаційних даних про результати здійснення судочинства та відмічено позитивні кроки у цьому напрямі, зроблені у зв’язку із запровадженням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Запропоновано залучити до автоматизованої взаємодії цієї системи з іншими автоматизованими, інформаційними, інформаційно-телекомунікаційними системами органів та установ системи правосуддя Державну службу статистики України. Описано першочергові завдання, спрямовані на забезпечення ефективного функціонування механізму використання адміністративних даних судової статистики в офіційній статистиці, а також наведено й охарактеризовано етапи цього процесу. Проведеним SWOT-аналізом досліджено сильні та слабкі сторони, а також можливості й загрози процесу використання адміністративних даних судової статистики в офіційній статистиці.
Індекс академічної свободи в Україні та світі: концептуальні підходи та порівняльна динаміка
(Статистика України, 2024) Заєць, С . В .
У статті проаналізовано та систематизовано різні підходи до розуміння змісту поняття “академічна свобода”, яке ототожнюють зі свободою слова, свободою досліджень та свободою викладання в академічному середовищі . За аналітикою від Google Trends за останні 5 років підтверджено постійний інтерес до проблеми академічної свободи у світі та спорадичний інтерес в Україні . Визначено кількість вітчизняних науково-педагогічних праць у Google Scholar (без цитування) за темою академічної свободи . Показано, що в Європі та за її межами академічна свобода знаходиться у небезпеці . Виділено джерела даних про порушення академічної свободи в університетському секторі, моніторинг яких допоможе виявляти жорсткі репресії, а також різні форми м’яких репресій . Обґрунтовано актуальність вироблення комплексного підходу до концепції академічної свободи та боротьби з потенційними загрозами для неї . Проаналізовано в динаміці за 1990–2023 рр . та у регіональному розрізі (країни Західної Європи, Північної Америки, Україна) індекс академічної свободи, запропонований німецькими та шведськими дослідниками, та його складові: свобода дослідження та викладання; свобода академічного обміну та розповсюдження; інституційна автономія університетів; цілісність кампуса; свобода академічного та культурного самовираження . Розглянуто способи, які використовуються для підвищення валідності, надійності та порівнянності показників індексу академічної свободи . Акцентовано увагу на сильних сторонах індексу академічної свободи, який надає порівняльні дані для кожної країни за певний час і в глобальному масштабі, фіксує важливі періоди в історії країн, вказує на останні тривожні події, які потрібно сприймати як важливі попереджувальні знаки, що відображають поточний клімат у країні . Серед недоліків індексу виокремлена його націленість лише на глобальне порівняння, відсутність можливості з’ясування коливання академічної свободи всередині країни . Визначено, що цілому в світі спостерігається невелике падіння глобальних рівнів за всіма індикаторами академічної свободи, водночас існує значна загроза падіння академічної свободи в окремих країнах . Обґрунтовано необхідність використання індексу академічної свободи і його індикаторів в діяльності вітчизняних установ та органів управління вищою освітою . Рекомендовано використовувати індекс академічної свободи як основу для регулярного оцінювання, діалогу та реформ у сфері вищої освіти .
Витрати на наукові дослідження і розробки: методологічні засади розрахунку та світові тенденції фінансування наукової сфери
(Статистика України, 2024) Жукович, І . А .
Стаття присвячена актуальними питанням фінансування наукових досліджень і розробок (НДР) . Обґрунтовано, що витрати на НДР є одним із основних інструментів науково-технічної та інноваційної політики держави, які сприяють посиленню технологічної незалежності країни, її сталому розвитку та національній безпеці . Хоча питання фінансування НДР є предметом досліджень зарубіжних і вітчизняних науковців та економістів-практиків, зміни у світових тенденціях щодо джерел фінансування витрат за секторами, видами робіт, галузями наук та у територіальному розрізі потребують подальшого поглибленого дослідження . У статті розглянуто основні показники, що використовують для аналізу витрат відповідно до Керівництва Фраскаті, яке є методологічною основою зі збирання статистичних даних та підготовки звітності щодо вимірювання ресурсів та результатів НДР . Використання єдиної системи базових визначень і класифікацій, загальних підходів до вимірювання ресурсів та результатів НДР надає можливість проводити коректні та якісні міжнародні порівняння . Визначено країни – світові лідери з фінансування наукової сфери . Перше місце займають США, частка яких становить 42,1% у загальному обсязі світових витрат на НДР . На другому місці Китай (17,8%), який спромігся обійти країни ЄС-27 (17,5%) . Висвітлено найважливіші світові проблеми й тенденції інвестування в НДР . Проаналізовано та порівняно основні фінансові показники витрат на НДР для України та інших країн світу . Результати досліджень підтверджують, що наука стала масштабною сферою економічної діяльності, яка з кожним роком потребує все більших фінансових ресурсів . Розглянуто напрями зусиль країн – світових лідерів з інвестицій в НДР щодо покращення інституційних механізмів ефективного фінансування наукової сфери . Окреслено деякі проблеми, що мають місце в Україні, та запропоновано рекомендації для їх вирішення .
Статистична оцінка впливу економічної глобалізації на структури випуску і зайнятості у переробній промисловості
(Статистика України, 2024) Созанський, Л . Й .
Верифікація впливу економічної глобалізації на функціонування промисловості є одним із дискусійних питань економічної науки . Прихильники теорії порівняльних переваг Д . Рікардо у цьому процесі вбачають можливість окреслення порівняльних переваг країн у міжнародній торгівлі . Згідно з ідеями Дж . М . Кейнса, економічна глобалізація натомість спричиняє посилення економічної залежності та зниження самодостатності країн . Питанням впливу лібералізації зовнішньої торгівлі на структурні показники переробної промисловості приділено недостатньо уваги, водночас його дослідження має вагоме фундаментальне і прикладне значення . Метою статті є статистичне оцінювання зв’язків і моделювання впливу економічної глобалізації на структури випуску та зайнятості у переробній промисловості . Дослідження базувалося на використанні методів кореляційно-регресійного аналізу даних 20-річного тренду часток виробництв у випуску та зайнятості у переробній промисловості Польщі, Німеччини, Франції та Італії . Досягнення поставленої мети дослідження виконувалося за трьома етапами . На першому етапі здійснено ідентифікацію рівня економічної глобалізації та аналіз рівня і динаміки індексу економічної глобалізації (де-факто) . Завдяки цьому визначено країни, які є умовно відкритими і закритими до економічної глобалізації . На другому етапі емпірично доведено авторську гіпотезу про те, що між індексом економічної глобалізації (де-факто) і частками виробництв у структурах випуску і зайнятості у переробній промисловості існує здебільшого високий або дуже високий прямий (для домінантних виробництв) чи обернений (для інших виробництв) кореляційний зв’язок . На третьому етапі побудовано регресійні моделі, з допомогою яких визначено величину впливу індексу економічної глобалізації (де-факто) на частки виробництв у структурах випуску і зайнятості у переробній промисловості Польщі, Німеччини, Франції та Італії, а також сформульовано необхідні аналітичні висновки й пояснення .
Measuring the Sustainable Development and Building Its Global Indicators: The Methodological Framework
(Статистика України, 2024) Kobylynska, Т . V .; Kobylynskyi, V . M .
The article elaborates on the methodological framework for measurement of the sustainable development, incorporated in the EU policy and legislation through the strategy for socio-economic development of EU “Europe 2020” . The 2030 Agenda on Sustainable Development (referred to hereinafter as the 2030 Agenda), fully conforming to the EU’s vision of the future, has become a sustainable development blueprint at global scales . EU member states continue to be leaders in implementing the 2030 Agenda and SDGs with the full compliance with the subsidiarity principle . The monitoring on the progress on the way to SDGs is carried out by the SDGs nomenclature using open and inclusive approach, with the involvement of EU Council Committees (economics, financial, labor, social protection), the European Statistical Advisory Committee, the European Environment Agency, nongovernment organizations, other international organizations and research circles . The indicators measuring the progress towards SDGs have been selected in view of their compliance with the EU policy, potentials, accessibility, country coverage, timeliness and quality . It is emphasized in assessing the regional and sub-regional progress towards SDGs, the United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific (UNESCAP) uses two main indicators: index of current progress and index of achieved progress . Three main approaches designed for the same purpose, to assess the progress towards SDGs, were analyzed . It was revealed that these approaches provide responses on absolutely different questions . As each method is specific in terms of data set, analytical tools and ways of results’ interpretation, each country should make its own choice of the methodology to be used . The notion of “achieved progress” can have many different definitions depending on what dimension is addressed, what goal is set, what comparison is made, how the data are aggregated or how the indicators are selected and used . Regarding the domestic trends, it is highlighted that the national statistical system of Ukraine jointly with VoxUkraine and with support from the UN Development Program for Ukraine makes assessment of the progress towards SDGs by UNESCAP methodology .

Browse

Browsing 2024 by Issue Date