Бенчмаркінг електронного уряду: глобальні тенденції і цифровий розрив

Abstract

Вирішальну роль у налагодженні інформаційних комунікацій між різними гілками влади та у забезпеченні доступу громадян і бізнесу до державних послуг в режимі онлайн відіграє базова складова державного управління – електронний уряд. Його стратегічні завдання: підвищити ефективність виконавчих функцій держави; зробити уряд прозорішим; гарантувати стандарти якості наданих державних послуг і конфіденційність даних. Незважаючи на глобальну тенденцію неухильного розвитку електронної системи державного урядування, багато країн світу стикаються з фундаментальними проблемами, пов’язаними з розвитком ІКТ, наявністю цифрових бар’єрів подальшого прогресу в розбудові урядових вебпорталів та впровадженні е-демократії. Мета статті – узагальнити міжнародний досвід оцінювання розвитку електронного уряду, здійснити компаративний аналіз готовності та спроможності урядів надавати послуги в режимі онлайн, виявити глобальні тенденції, закономірності та суперечності еволюції державного урядування в умовах сучасних цифрових трансформацій. Як ключовий інструмент бенчмаркінгу досягнутого країнами прогресу в цифровізації державного урядування використано Е-Government Development Index (EGDI), за яким складаються рейтинги урядових вебпорталів. У статті розглядаються методологічні засади розрахунку EGDI та адаптація його компонентів до еволюції цифрових технологій і нових функцій електронного урядування. За даними UN E-Government Survey 2018–2024 рр. виявлені глобальні тенденції і трансформації моделі е-уряду, окреслено сильні та слабкі сторони національних ініціатив щодо розбудови цифрового урядування, наголошено на успіхах електронного урядування в Україні. Аргументовано, що поглиблення процесів цифрової трансформації державного управління виводить е-уряд на новий, більш високий рівень, сприяє підвищенню його ефективності, прозорості влади, зниженню корупції, створенню нового, якісно відмінного діалогу між державою та суспільством, ставить людину, її права та свободу на перше місце, втілюючи принцип “держава для людини”.