Бухгалтерський облік фінансових інвестицій як ключових активів суб’єктів господарювання в управлінні бізнесом

Abstract

У статті висвітлено особливості відображення інформації про інвестиційні процеси, зокрема про залучення іноземних інвестицій для здійснення економічних перетворень в Україні, що можливо лише за умов повної довіри та активної співпраці між учасниками інвестиційного процесу, а також забезпечення їх доступною, оперативною та достовірною інформацією, яку генерує система бухгалтерського обліку. Основною перешкодою для використання зовнішніх і внутрішніх інвестиційних ресурсів залишається недостатнє висвітлення даних про інвестиційні процеси у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що є характерною рисою національної практики ведення обліку. Реорганізація системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідно до положень МСФЗ є невід’ємною складовою процесів, спрямованих на формування та розвиток ринкових відносин. Але в Україні застосування міжнародної методології визначення справедливої вартості фінансових інвестицій є проблематичним, що зумовлено низьким рівнем розвитку ринку цінних паперів, який характеризується недостатньою капіталізацією, низькою привабливістю для іноземних інвесторів, високим рівнем інфляції, нерозвиненою інвестиційною інфраструктурою та загальною нестабільністю економічної ситуації. Для створення належних умов для залучення іноземних інвестицій потрібна адаптація національної методології обліку фінансових інвестицій до міжнародних стандартів. Світова практика обліку вартості фінансових інвестицій здебільшого ґрунтується на даних про актуальні операції з цінними паперами на фондовому ринку. Однак цей підхід ускладнюється станом вітчизняного фондового ринку, який наразі розвинутий недостатньо. Задля підвищення прозорості та надійності облікових даних необхідно посилити державний контроль за дотриманням підприємствами встановлених норм і стандартів бухгалтерського обліку та запровадити санкції за їх порушення. Особлива увага повинна бути спрямована на регламентацію процедур оцінки і переоцінки інвестицій, а також на впровадження методів, що враховують частку участі інвестора в капіталі об’єкта інвестування.