Інструменти державної фінансової підтримки наукових досліджень і розробок та інновацій

Abstract

Стаття присвячена актуальними питанням державної підтримки науково-технічної та інноваційної діяльності з метою створення сприятливого середовища для розробки й упровадження нових технологій та інновацій. Значні інвестиції та затрати часу на впровадження наукових досліджень і розробок (НДР) та інновацій роблять їх ризикованими для приватного сектору, тому держава як інвестор і регулятор може знизити ризики та створити стимули для приватних інвестицій. Розглянуто теоретичні засади дослідження інструментів державної фінансової підтримки НДР та інновацій, які використовують у країнах ЄС та ОЕСР. Визначено, що залежно від виду впливу на об’єкт методи фінансування НДР класифікують на прямі (безпосередньо впливають на прийняття економічними суб’єктами рішення) та непрямі (створюють передумови для вибору напрямів розвитку, які відповідають економічним цілям держави й уможливлюють стимулювання підприємницької ініціативи). Висвітлено теоретичні засади прямих методів стимулювання, що реалізуються державою з допомогою таких інструментів: інституційне фінансування; проєктні гранти на державні дослідження; гранти на НДР та інновації для бізнесу; гранти центрів передового досвіду; програми державних закупівель продуктів і послуг; позики та кредити на інноваційну діяльність для компаній; акціонерне фінансування; інноваційні ваучери; стипендії та позики для молодих дослідників. Зазначено, що перевагами прямого фінансування є адресність надання та можливість державного контролю за використанням коштів. Проте створюються умови для лобіювання та корупції, а також підвищується рівень адміністративних витрат на супровід державних ініціатив. Непрямі методи стимулювання вимагають відкладених бюджетних витрат порівняно з прямим фінансуванням. До них належать різні податкові режими, що реалізуються шляхом використання таких інструментів, як податкові пільги або пільги із соціальних внесків, податкові пільги для фізичних осіб, боргові гарантії та схеми розподілу ризиків. У статті висвітлено особливості кожного з указаних видів інструментів і визначено їхній вплив на реалізацію науково-технічної та інноваційної політики, що сприяє забезпеченню технологічної незалежності країни, сталому розвитку та посиленню національній безпеки