№2
Permanent URI for this collectionhdl:123456789/709
Browse
Recent Submissions
Item Питання структуризації процедурного забезпечення в аудиторській практиці(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2024) Лубенченко, О . Е .; Редько, О . Ю .Оновленим Законом України “Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність в Україні” внесено зміни щодо впровадження, нагляду за аудиторською діяльністю й наближено вітчизняну аудиторську практику до європейських вимог . Фінансова звітність суб’єктів господарювання в усіх суттєвих аспектах має відповідати вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим встановленим вимогам . Аудит фінансової звітності як аудиторська послуга націлений на висловлення незалежної думки аудитора щодо такої звітності . Це реалізується через упровадження певних аудиторських процедур . У статті надано визначення, що таке процедура . Процедура розглядається як взаємопов’язана або офіційно встановлена послідовність (чи порядок, чи алгоритм) будь-яких дій, будь-якої діяльності . Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг видання 2020 року (далі – МСА) надають перелік процедур для кожного зі стандартів . Проте автори доводять, що практика аудиту потребує структуризації процедур за етапами аудиту: підготовчим, планування, виконання завдання, завершальним . Саме для цих етапів на підстава аналізу МСА виокремлені аудиторські процедури . Так, підготовчий етап вимагає таких процедур, як оцінка, запит, керівництво, нагляд та огляд завдання . Автори зауважують, що процедури керівництва, нагляду та огляду виконаної роботи здійснюється на всіх етапах аудиту . Етап планування потребує оцінки ризиків, а його процедурним забезпеченням є запит, спостереження та інспектування, аналітичні процедури оцінки ризиків . На цьому етапі також здійснюється планування подальших аудиторських процедур для збору доказів щодо фінансової звітності у відповідь на оцінені ризики . Етап виконання завдання потребує застосування тестів заходів контролю і процедур по суті (тестів деталей та аналітичних процедур по суті) . Останні за МСА охоплюють: інспектування, спостереження, зовнішнє підтвердження, повторне обчислення (перерахунок), повторне виконання/ тестування заходів контролю, аналітичні процедури, у т . ч . використання моделі прогнозування . На завершальному етапі здійснюється оцінка аудиторських доказів (акумулювання викривлень, виявлених під час аудиту, оцінювання впливу невиправлених викривлень на фінансову звітність), подаються запити управлінському персоналу суб’єкта господарювання, звітність якого перевіряється, проводиться коригування рівня суттєвості (за необхідності) . Структуровані за етапами процедури дозволять практикуючим аудиторам зібрати достатні та прийнятні докази, які стануть підґрунтям аудиторської думки щодо фінансової звітності .Item Вплив цифровізації на процес прийняття управлінських рішень у міжнародному бізнесі .(Статистика України, 2024) Гринчак, Н . А .; Горобець, О . О .У статті досліджено процес прийняття управлінських рішень в міжнародному бізнесі в умовах цифрової економіки . Обґрунтовано, що великі обсяги даних та різнорідні фактори, які потрібно враховувати при прийнятті управлінських рішень, реактивна динаміка розвитку цифрової екосистеми, в якій функціонують міжнародні підприємства, обумовлюють упровадження цифрових технологій у процес прийняття управлінських рішень . Визначено, що цифровою є технологія прийняття управлінських рішень, в якій задіяні ІКТ, цифрові інструменти, інформаційні системи та бази даних з метою швидкого прийняття обґрунтованого управлінського рішення . Зазначено, що найпопулярнішими цифровими інструментами, які використовуються в процесі прийняття управлінських рішень, є: штучний інтелект та машинне навчання; розумні датчики; інструменти бізнес-аналітики; системи підтримки прийняття рішень; інструменти візуалізації даних / доповнена реальність; інструменти управління проєктами; інструменти роботи в команді; інструменти управління взаємовідносинами з клієнтами (CRM); системи планування ресурсів підприємства (ERP) . Охарактеризовано особливості та сфери їх застосування на різних стадіях процесу прийняття управлінських рішень . Обґрунтовано, що інтеграція цифрових інструментів в управлінську діяльність покращує процес прийняття рішень, робить його більш ефективним, точним і масштабованим . Виокремлено переваги застосування штучного інтелекту в процесі прийняття управлінських рішень у міжнародному бізнесі . Доведено, що при впровадженні та застосуванні цифрових інструментів прийняття управлінських рішень підприємства повинні мати належну політику управління даними та приділяти увагу заходам безпеки для забезпечення цілісності технологічного процесу прийняття рішень в міжнародному бізнесі . Акцентовано увагу на тому, що впровадження цифрових інструментів значно розширює можливості прийняття управлінських рішень, людський фактор залишається критичним для забезпечення безпеки, тому важливо інтегрувати штучний і людський інтелект для підвищення ефективності міжнародної підприємницької діяльності.Item Стратегічне планування національного розвитку: міжнародний та вітчизняний досвід . Частина ІІ . Вітчизняний досвід стратегічного планування(Статистика України, 2024) Сітнікова, Н . П .; Кулак, А . О .У статті висвітлюються питання стратегічного планування національного розвитку на довгострокову перспективу, зокрема наведено аналіз міжнародного досвіду та стану вітчизняного стратегічного планування . Також розглянуто законодавче підґрунтя і досвід розроблення довгострокових стратегій національного та сталого розвитку . У другій частині статті надається огляд вітчизняної практики стратегічного планування, а саме огляд нормативно-правової бази, ретроспективний огляд розроблення довгострокових стратегій національного розвитку та стратегічних документів зі сталого розвитку, висвітлюється поточний стан стратегічного планування в Україні . Зазначається нагальна необхідність удосконалення національної системи державного стратегічного планування на основі урахування досвіду інших країн та застосування найкращих світових практик . Значну увагу приділено проблемам довгострокового сегменту стратегічного планування національного розвитку . У сучасних умовах слід модернізувати законодавчу базу для створення якісно нової системи стратегічного планування, здійснити субстантивний аудит стратегічних документів та оцінку їх реалізації, забезпечити впровадження цифрових технологій у процеси моніторингу . Процес планування має враховувати принципи менеджменту, що базується на результаті, та ґрунтуватися на доказовій базі, фактах та якісних даних як на етапі планування, так і на етапі моніторингу і оцінки . Стратегія національного розвитку України на довгострокову перспективу може слугувати стрижнем оновленої системи стратегічних документів та орієнтиром для прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень, які, своєю чергою, мають ґрунтуватися на результатах фактологічного аналізу (evidence based decision making) . Довгострокова стратегія має виконувати декілька ключових функцій, таких як цілепокладальна, координаційна, інтеграційна, регулятивна та спрямовуюча . У статті робиться висновок про доцільність вдосконалення стратегічного планування в Україні для забезпечення сталого розвитку навіть за умови викликів поточного часу на етапі переходу від відновлення до розвитку.Item Трансформації регіональних ринків праці України в умовах війни(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2024) Дяконенко, О . І .; Котенко, Т . М .Актуальність дослідження обумовлена поглибленням регіональної диспропорційності ринку праці України . Сучасні трансформаційні зрушення на ринку праці України супроводжуються радикальними змінами, які мають стихійний характер і дестабілізуюче діють на трудоресурсний потенціал та дотримання соціальних стандартів та гарантій у сфері праці . Метою статті є дослідити сучасні трансформації ринку праці в регіонах України, спричинені впливом російсько-української війни . Дослідження здійснено за використання порівняльного аналізу, статистичних методів та аналізу даних, які використано для оцінки трансформації пропозиції робочої сили та попиту на неї в регіонах України у 2014 і 2023 роках . Зокрема, на основі коефіцієнта рангової кореляції Спірмена, коефіцієнта нерівномірності розподілу, оцінки ступеня істотності відмінностей двох структур за критерієм JR, проведено аналіз трансформацій регіональної, гендерної структури пропозиції робочої сили та попиту на неї . Встановлено наявність значних структурних зрушень в регіональній структурі пропозиції робочої сили і насамперед у прифронтових регіонах, м . Києві та Київській області; встановлено зростання асиметричності розподілу безробітного населення під тиском процесів переміщення громадян . Оцінка гендерної структури пропозиції робочої сили дала можливість виокремити три групи областей: перша містить 18 регіонів із тотожними із середньоукраїнським показником структурами; друга охоплює чотири області з низьким рівнем відмінностей із середньоукраїнським показником та обмеженою сферою застосування праці; до третьої належать області з істотним рівнем відмінностей із середньоукраїнським показником та звуженою місткістю ринку праці внаслідок близькості лінії фронту . Обґрунтовано основні напрями мінімізації негативного впливу регіональної диспропорційності ринку праці, до яких належать: створення та відновлення робочих місць у безпечних для проживання територіальних громадах України з метою забезпечення безробітного населення робочими місцями у формальному секторі економіки та повернення мігрантів з-за кордону; розробка механізмів та обґрунтування інструментів регулювання територіальної мобільності та руху робочої сили між трудодефіцитними і трудонадлишковими ринками праці; стимулювання перекваліфікації та навчання професіям, що користуватимуться попитом у коротко- і середньостроковій перспективі .Item Регіональний аналіз участі закладів вищої освіти України в конкурсах наукових проєктів 2023 року: ефективність та фактори впливу(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2024) Акбаш, К. С.; Пасічник, Н. О.; Ріжняк, Р. Я.; Луньова, М . В .Для закладів вищої освіти (ЗВО) України стає дедалі актуальнішою організація інноваційної діяльності, що охоплює, зокрема, отримання грантів на виконання досліджень та робіт, участь у конкурсах наукових проєктів, підготовку на цій основі наукових кадрів високої кваліфікації . Особливого значення це набуває в контексті розвитку регіонів нашої держави, де університетська наукова діяльність є одним з визначальних факторів інноваційного розвитку територій . Тому метою дослідження є проведення регіонального аналізу участі ЗВО України в конкурсах наукових проєктів 2023 року для визначення ефективності та факторів впливу на таку діяльність . У ході дослідження проаналізовані офіційні результати рейтингування ЗВО України за ефективністю їх участі в головних конкурсах наукових проєктів (міжнародних і вітчизняних), що проводились у 2023 році . За результатами кореляційного аналізу виявлений зв’язок між кількісними показниками рейтингу ЗВО й такими факторами, як h-індекс закладу в базі Scopus, кількість статей у базі Scopus протягом 2019–2023 рр ., штат викладачів у 2023 році, досвід участі у проєктах Erasmus+ КА2, кількість проєктів Erasmus+ КА2 у циклі 2014–2020 років, сумарне фінансування за проєктами Erasmus+ КА2 у циклі 2014–2020 рр ., кількість іноземних ЗВО партнерів за проектами Erasmus+ КА2 у циклі 2014– 2020 рр . Подальша побудова багатофакторної моделі регресії дала можливість виявити значний вплив на позицію ЗВО в загальному рейтингу таких факторів: кількість статей у базі Scopus за 2019–2023 рр ., кількість проєктів Erasmus+ КА2 у циклі 2014–2020 рр ., штат викладачів у 2023 році . Аналіз відмінностей між приватними та державними ЗВО в контексті їхньої участі в конкурсах наукових проєктів 2023 року проводився із застосуванням непараметричного критерія Краскела – Уолліса і виявив, що такі відмінності статистично відсутні . Ефективність участі ЗВО регіонів у конкурсах наукових проєктів 2023 року оцінювалася за кількісними та якісними параметрами . Кількісний аналіз показав відсутність значущої кореляції між кількістю ЗВО регіону, в яких реалізуються проєкти, та середньою позицією ЗВО регіону в загальному рейтингу. Якісний аналіз дав можливість виділити регіони-лідери організації проєктної діяльності в Україні – це Тернопільська область, а також Львівська, Одеська, Харківська, Полтавська та Сумська області . Вважаємо доцільним повернутися до тематики дослідження після накопичення даних для аналізу як мінімум п’ятирічного часового ряду для виявлення тенденцій участі ЗВО України в конкурсах наукових проєктів .Item Вивчення й аналіз досвіду розвинених країн щодо проведення моніторингових досліджень кар’єрних траєкторій випускників закладів професійної (професійно-технічної) освіти та його адаптація для України(Статистика України, 2024) Лєснікова, М . В .Розвиток системи професійної (професійно-технічної) освіти (далі – П(ПТ)О) як одного з найважливіших секторів, пов’язаних із ринком праці, має супроводжуватися дієвими кроками для відновлення та зміцнення економіки України . Серед таких кроків – проведення моніторингових досліджень випускників закладів П(ПТ)О . Якісна інформація щодо інтеграції випускників до ринку праці є одним із ключових джерел для оцінки відповідності здобутої освіти потребам регіональних ринків праці, яка є дуже актуальною для системи П(ПТ)О України . Метою статті є дослідження передових практик моніторингових досліджень випускників закладів П(ПТ)О, передусім країн ЄС, та можливість адаптації цього досвіду для України . Проведений аналіз країн ЄС показав, що у кожній із них проводяться моніторингові дослідження випускників закладів П(ПТ)О на систематичній та добре налагоджуваній, частково систематичній або несистематичній основі . З допомогою даних із адміністративних реєстрів та даних опитувань визначають кількісні та якісні показники, що характеризують результати навчання та здобуту кваліфікацію, тривалість навчання, задоволеність від здобутої освіти, працевлаштованість та просування випускника на ринку праці, терміни пошуку роботи, тип контракту, розмір заробітної плати, застосування у роботі набутих під час навчання навичок тощо . Отримані дані використовуються для прийняття управлінський рішень щодо вдосконалення механізмів функціонування системи П(ПТ)О . Україна також здійснює заходи у напрямі проведення моніторингових досліджень випускників закладів П(ПТ)О . Так, групою експертів програми EU4SKILLS “Кращі навички для сучасної України” у 2020 році було проведено пілотне моніторингове опитування випускників закладів П(ПТ)О . Загалом отримані результати показали, що використання здобутих під час навчання навичок випускників на регіональному ринку праці може бути одним із індикаторів його розвитку . З метою аналізу життєвих планів та кар’єрних траєкторій випускників закладів П(ПТ)О, особливостей процесу працевлаштування в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення України у 2023 році було проведено моніторингове дослідження їх кар’єрних траєкторій . Здійсненню моніторингових досліджень випускників закладів П(ПТ)О України на регулярній основі сприятиме створення модуля П(ПТ)О у програмно-апаратному комплексі “Автоматизований комплекс освітнього менеджменту”, в якому передбачатиметься інтегрованість з вебпрограмою LimeSurvey та міститимуться адміністративні дані випускників . Як напрям подальших наукових розвідок зазначено розроблення методичних рекомендацій щодо проведення моніторингових досліджень кар’єрних траєкторій випускників закладів П(ПТ)О .Item Індекс академічної свободи в Україні та світі: концептуальні підходи та порівняльна динаміка(Статистика України, 2024) Заєць, С . В .У статті проаналізовано та систематизовано різні підходи до розуміння змісту поняття “академічна свобода”, яке ототожнюють зі свободою слова, свободою досліджень та свободою викладання в академічному середовищі . За аналітикою від Google Trends за останні 5 років підтверджено постійний інтерес до проблеми академічної свободи у світі та спорадичний інтерес в Україні . Визначено кількість вітчизняних науково-педагогічних праць у Google Scholar (без цитування) за темою академічної свободи . Показано, що в Європі та за її межами академічна свобода знаходиться у небезпеці . Виділено джерела даних про порушення академічної свободи в університетському секторі, моніторинг яких допоможе виявляти жорсткі репресії, а також різні форми м’яких репресій . Обґрунтовано актуальність вироблення комплексного підходу до концепції академічної свободи та боротьби з потенційними загрозами для неї . Проаналізовано в динаміці за 1990–2023 рр . та у регіональному розрізі (країни Західної Європи, Північної Америки, Україна) індекс академічної свободи, запропонований німецькими та шведськими дослідниками, та його складові: свобода дослідження та викладання; свобода академічного обміну та розповсюдження; інституційна автономія університетів; цілісність кампуса; свобода академічного та культурного самовираження . Розглянуто способи, які використовуються для підвищення валідності, надійності та порівнянності показників індексу академічної свободи . Акцентовано увагу на сильних сторонах індексу академічної свободи, який надає порівняльні дані для кожної країни за певний час і в глобальному масштабі, фіксує важливі періоди в історії країн, вказує на останні тривожні події, які потрібно сприймати як важливі попереджувальні знаки, що відображають поточний клімат у країні . Серед недоліків індексу виокремлена його націленість лише на глобальне порівняння, відсутність можливості з’ясування коливання академічної свободи всередині країни . Визначено, що цілому в світі спостерігається невелике падіння глобальних рівнів за всіма індикаторами академічної свободи, водночас існує значна загроза падіння академічної свободи в окремих країнах . Обґрунтовано необхідність використання індексу академічної свободи і його індикаторів в діяльності вітчизняних установ та органів управління вищою освітою . Рекомендовано використовувати індекс академічної свободи як основу для регулярного оцінювання, діалогу та реформ у сфері вищої освіти .Item Витрати на наукові дослідження і розробки: методологічні засади розрахунку та світові тенденції фінансування наукової сфери(Статистика України, 2024) Жукович, І . А .Стаття присвячена актуальними питанням фінансування наукових досліджень і розробок (НДР) . Обґрунтовано, що витрати на НДР є одним із основних інструментів науково-технічної та інноваційної політики держави, які сприяють посиленню технологічної незалежності країни, її сталому розвитку та національній безпеці . Хоча питання фінансування НДР є предметом досліджень зарубіжних і вітчизняних науковців та економістів-практиків, зміни у світових тенденціях щодо джерел фінансування витрат за секторами, видами робіт, галузями наук та у територіальному розрізі потребують подальшого поглибленого дослідження . У статті розглянуто основні показники, що використовують для аналізу витрат відповідно до Керівництва Фраскаті, яке є методологічною основою зі збирання статистичних даних та підготовки звітності щодо вимірювання ресурсів та результатів НДР . Використання єдиної системи базових визначень і класифікацій, загальних підходів до вимірювання ресурсів та результатів НДР надає можливість проводити коректні та якісні міжнародні порівняння . Визначено країни – світові лідери з фінансування наукової сфери . Перше місце займають США, частка яких становить 42,1% у загальному обсязі світових витрат на НДР . На другому місці Китай (17,8%), який спромігся обійти країни ЄС-27 (17,5%) . Висвітлено найважливіші світові проблеми й тенденції інвестування в НДР . Проаналізовано та порівняно основні фінансові показники витрат на НДР для України та інших країн світу . Результати досліджень підтверджують, що наука стала масштабною сферою економічної діяльності, яка з кожним роком потребує все більших фінансових ресурсів . Розглянуто напрями зусиль країн – світових лідерів з інвестицій в НДР щодо покращення інституційних механізмів ефективного фінансування наукової сфери . Окреслено деякі проблеми, що мають місце в Україні, та запропоновано рекомендації для їх вирішення .Item Статистична оцінка впливу економічної глобалізації на структури випуску і зайнятості у переробній промисловості(Статистика України, 2024) Созанський, Л . Й .Верифікація впливу економічної глобалізації на функціонування промисловості є одним із дискусійних питань економічної науки . Прихильники теорії порівняльних переваг Д . Рікардо у цьому процесі вбачають можливість окреслення порівняльних переваг країн у міжнародній торгівлі . Згідно з ідеями Дж . М . Кейнса, економічна глобалізація натомість спричиняє посилення економічної залежності та зниження самодостатності країн . Питанням впливу лібералізації зовнішньої торгівлі на структурні показники переробної промисловості приділено недостатньо уваги, водночас його дослідження має вагоме фундаментальне і прикладне значення . Метою статті є статистичне оцінювання зв’язків і моделювання впливу економічної глобалізації на структури випуску та зайнятості у переробній промисловості . Дослідження базувалося на використанні методів кореляційно-регресійного аналізу даних 20-річного тренду часток виробництв у випуску та зайнятості у переробній промисловості Польщі, Німеччини, Франції та Італії . Досягнення поставленої мети дослідження виконувалося за трьома етапами . На першому етапі здійснено ідентифікацію рівня економічної глобалізації та аналіз рівня і динаміки індексу економічної глобалізації (де-факто) . Завдяки цьому визначено країни, які є умовно відкритими і закритими до економічної глобалізації . На другому етапі емпірично доведено авторську гіпотезу про те, що між індексом економічної глобалізації (де-факто) і частками виробництв у структурах випуску і зайнятості у переробній промисловості існує здебільшого високий або дуже високий прямий (для домінантних виробництв) чи обернений (для інших виробництв) кореляційний зв’язок . На третьому етапі побудовано регресійні моделі, з допомогою яких визначено величину впливу індексу економічної глобалізації (де-факто) на частки виробництв у структурах випуску і зайнятості у переробній промисловості Польщі, Німеччини, Франції та Італії, а також сформульовано необхідні аналітичні висновки й пояснення .Item The National Bank of Ukraine During the War: The Preliminary Assessment of Actions and Effects(Статистика України, 2024) Motuzka, O . M .; Szyszko, M .The article contains results of a study on the monetary policy of the National Bank of Ukraine (NBU) in time of the war . NBU does not have a crucial role in management of the crisis related with the war . But it plays a pivotal role in ensuring the proper operation of the national economy, cares about the price stability and supports the economic policy of the state . The NBU’s role in mitigating the economic crisis in Ukraine stemming from the war and in sustaining the social stability is vitally important . It is stressed that the military action accompanied by the humanitarian crisis made NBU refocus the effort on monetary provision of the economy and sustaining the macroeconomic stability . The Russian invasion of Ukraine opened an historic opportunity for watching the monetary policy pursued by a central bank in the conditions of war . Once the large-scale war broke out, the Ukrainian economy (and, hence, the government and NBU) had to encounter vast financial losses . Many citizens fled abroad amid the growing need to purchase imported goods for army supply . This boosted the public expenditures, including hard-currency ones . To keep the reserves, NBU had to impose tough currency restrictions, including ones on the purchase of uncritical imports . To prevent a potential immediate devaluation of hryvna (UAH) at the beginning of the war, NBU fixed UAH rate to foreign currencies on February 24, 2022 and suspended calculations of the reference rate UAH/USD . It is emphasized that NBU has developed a set of potential measures to strengthen the monetary transmission and optimize the structural surplus of UAH liquidity . Details of these measures’ design are being discussed as part of the current consultations of NBU and the Ministry of Finance of Ukraine with IMF . In the forthcoming period, NBU is expected to focus on implementing an updated structure of regulatory capital, updated approaches to determining the risk weights for selected types of assets, the leverage ratio, the limit of significant risks and the standards for information disclosure .Item Measuring the Sustainable Development and Building Its Global Indicators: The Methodological Framework(Статистика України, 2024) Kobylynska, Т . V .; Kobylynskyi, V . M .The article elaborates on the methodological framework for measurement of the sustainable development, incorporated in the EU policy and legislation through the strategy for socio-economic development of EU “Europe 2020” . The 2030 Agenda on Sustainable Development (referred to hereinafter as the 2030 Agenda), fully conforming to the EU’s vision of the future, has become a sustainable development blueprint at global scales . EU member states continue to be leaders in implementing the 2030 Agenda and SDGs with the full compliance with the subsidiarity principle . The monitoring on the progress on the way to SDGs is carried out by the SDGs nomenclature using open and inclusive approach, with the involvement of EU Council Committees (economics, financial, labor, social protection), the European Statistical Advisory Committee, the European Environment Agency, nongovernment organizations, other international organizations and research circles . The indicators measuring the progress towards SDGs have been selected in view of their compliance with the EU policy, potentials, accessibility, country coverage, timeliness and quality . It is emphasized in assessing the regional and sub-regional progress towards SDGs, the United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific (UNESCAP) uses two main indicators: index of current progress and index of achieved progress . Three main approaches designed for the same purpose, to assess the progress towards SDGs, were analyzed . It was revealed that these approaches provide responses on absolutely different questions . As each method is specific in terms of data set, analytical tools and ways of results’ interpretation, each country should make its own choice of the methodology to be used . The notion of “achieved progress” can have many different definitions depending on what dimension is addressed, what goal is set, what comparison is made, how the data are aggregated or how the indicators are selected and used . Regarding the domestic trends, it is highlighted that the national statistical system of Ukraine jointly with VoxUkraine and with support from the UN Development Program for Ukraine makes assessment of the progress towards SDGs by UNESCAP methodology .