Теоретико-методологічні засади впровадження штучного інтелекту в контексті інноваційного розвитку територіальних громад

Abstract

У статті розкрито теоретико-методологічні засади впровадження штучного інтелекту для сталого розвитку територіальних громад, зокрема для підвищення якості життя населення й оптимізації процесів управління на місцевому рівні, у сучасних умовах інноваційного розвитку держави та суспільства . Встановлено, що серед сучасних дослідників не існує єдиного підходу до визначення поняття “штучний інтелект”, а єдиним національним нормативно-правовим актом, який містить таке визначення, є Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні . Запропоновано узагальнене авторське визначення поняття “штучний інтелект”, який являє собою технологічне цифрове середовище, здатне до виконання завдань, що традиційно вимагають людського інтелекту, таких як навчання, аналіз, розуміння мови та автономне прийняття управлінських рішень на основі наявних даних, а також до уточнення прийнятих рішень, адаптуючи їх до змін навколишнього середовища за умови оновлення вихідних даних та наявності нової інформації про об’єкт управління . Проаналізовано теоретичні підходи до визначення поняття “штучний інтелект” і методологічні засади його впровадження та практичного застосування для забезпечення інноваційного розвитку на місцевому рівні . Акцентовано увагу на доцільності застосування мультидисциплінарного підходу під час дослідження механізмів штучного інтелекту, оскільки вони пов’язані з численними галузями знань: від інформатики й математики до соціальних наук та економіки . А отже, повноцінно дослідити та, як наслідок, реалізувати потенціал цієї технології в контексті її застосування для потреб органів місцевого самоврядування можливо лише за умови синергії різних галузей знань і напрямів розвитку . Наголошено на необхідності розробки комплексного документа, що забезпечуватиме правове регулювання всієї системи суспільних відносин в інформаційній сфері, насамперед обігу даних та інформації у цифровій формі . Представлено шляхи вирішення проблем, пов’язаних із морально-етичними аспектами застосування штучного інтелекту, для збільшення довіри з боку громадян до владних інституцій з огляду на вимоги чинного законодавства, що регламентує застосування механізмів штучного інтелекту у сфері публічного управління .