Прямі іноземні інвестиції та екологічні видатки місцевих бюджетів: порівняльний аналіз кейсів країн ЄС для України. Статистика України

Abstract

У статті досліджується взаємозв’язок між прямими іноземними інвестиціями (ПІІ) й обсягами та струк турою екологічних видатків місцевих бюджетів у контексті фіскальної децентралізації. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі зелених інвестицій у забезпеченні сталого розвитку та посиленням відповідаль ності територіальних громад за реалізацію екологічної політики. Метою дослідження є визначення характеру впливу ПІІ на екологічні видатки на місцевому рівні й обґрунтування практичних рекомендацій для України на основі порівняльного аналізу кейсів країн ЄС. Методологічною основою дослідження є порівняльний кейс аналіз, що дозволяє виявити причинно-наслідкові механізми взаємодії між іноземним капіталом та бюджет ною політикою в різних інституційних середовищах. Для аналізу обрано три країни Європейського Союзу – Польщу, Румунію та Швецію, які репрезентують різні моделі розвитку: трансформаційного наздоганяння, інституційних викликів та екологічного лідерства відповідно. Аналіз здійснено за уніфікованою структурою, що охоплює макроекономічні умови, динаміку ПІІ, їхній вплив на екологічні видатки та специфіку регіональ ного рівня. Результати дослідження свідчать, що вплив ПІІ на екологічні видатки місцевих бюджетів не є однозначним і визначається передусім інституційною спроможністю місцевої влади. У Польщі ПІІ інтегруються у стратегії регіонального розвитку та сприяють зростанню інвестицій в екологічну інфраструктуру. У Румунії виявлено ефект інституційної пастки, коли зростання ПІІ супроводжується фіскальним розривом між доходами та по требами у фінансуванні природоохоронних заходів. Водночас у Швеції сформовано модель, за якої жорстке регуляторне середовище та розвинені фінансові інструменти забезпечують синергію між іноземним капіта лом і довгостроковими екологічними видатками. Обґрунтовано, що ключовим чинником ефективності використання ПІІ у сфері екологічної політики є здатність місцевих органів влади стратегічно управляти інвестиційними потоками. На основі отриманих ре зультатів запропоновано рекомендації для України, спрямовані на посилення інституційної спроможності громад, інтеграцію екологічних вимог у політику залучення інвестицій, розвиток муніципальних фінансових інструментів та диверсифікацію інвестиційної бази.