Стратегічний аналіз у парадигмі резильєнтності бізнесу

Abstract

У статті розкрито трансформацію теоретичних засад стратегічного аналізу в умовах зростання невизначеності, цифровізації економіки, посилення кризових явищ і формування парадигми резильєнтності бізнесу. Актуальність дослідження зумовлена тим, що традиційні підходи до стратегічного аналізу, орієнтовані на оцінювання внутрішнього і зовнішнього середовища та обґрунтування стратегічного вибору, вже не забезпечують своєчасного виявлення нових ризиків, підтримки адаптивності підприємств і формування їхньої здатності до довгострокового функціонування в умовах турбулентного середовища. Незважаючи на значний науковий доробок у сфері стратегічного управління, недостатньо дослідженими залишаються питання переосмислення ролі стратегічного аналізу як інструменту забезпечення резильєнтності бізнесу. Систематизовано основні напрями розвитку наукових досліджень стратегічного аналізу та простежено його еволюцію від класичної до резильєнтнісної парадигми. Обґрунтовано зміну функціонального призначення стратегічного аналізу від діагностичної до резильєнтнісної функції. Запропоновано авторське визначення стратегічного аналізу в парадигмі резильєнтності бізнесу, а також концептуальний підхід до аналізу взаємозв’язку між стратегічним аналізом, динамічними здатностями і бізнес-резильєнтністю; сформульовано систему принципів стратегічного аналізу, що враховує вимоги сучасного бізнес-середовища. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для вдосконалення системи стратегічного управління, розвитку аналітичного забезпечення управлінських рішень і формування організаційної здатності підприємств до адаптації, трансформації і забезпечення довгострокової стійкості в умовах невизначеності.