DSpace 7
DSpace is the world leading open source repository platform that enables organisations to:
- easily ingest documents, audio, video, datasets and their corresponding Dublin Core metadata
- open up this content to local and global audiences, thanks to the OAI-PMH interface and Google Scholar optimizations
- issue permanent urls and trustworthy identifiers, including optional integrations with handle.net and DataCite DOI
Join an international community of leading institutions using DSpace.
The test user accounts below have their password set to the name of this software in lowercase.
- Demo Site Administrator = dspacedemo+admin@gmail.com
- Demo Community Administrator = dspacedemo+commadmin@gmail.com
- Demo Collection Administrator = dspacedemo+colladmin@gmail.com
- Demo Submitter = dspacedemo+submit@gmail.com
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
До ювілею Елли Марленівни Лібанової
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2024)
Внутрішній аудит . Seсundus Ventus
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2024) Редько О . Ю .
Стаття висвітлює авторську позицію щодо актуалізації питань впровадження внутрішнього аудиту в систему управління . Повернення уваги до внутрішнього аудиту зумовлено набуттям чинності його Глобальних стандартів . Це надає внутрішньому аудиту певне друге дихання (Secundus ventus – лат .) . На думку автора, менеджмент та власники бізнесу все ще досить зверхньо сприймають внутрішній аудит, розглядаючи його як надлишок системи внутрішнього контролю . Є певне нерозуміння системи організації служб внутрішнього аудиту, предмета його уваги, загальних функцій тощо . Стисло схарактеризовано рівні системи внутрішнього контролю, відмінності між внутрішнім контролем і внутрішнім аудитом у розрізах їхнього місця в системі управління, мети, фактора часу, впливу на систему управління, результатів роботи відповідних підрозділів . Вказано на певне послаблення системи внутрішнього контролю на підприємствах . Можна спостерігати два тренди стану контролю в системі менеджменту . Перший – перекладання контрольних функцій на зовнішній аудиторів . При цьому внутрішній контроль концентрується на верхніх щаблях системи управління та в основному зосереджується на дисципліни виконання внутрішніх наказів та розпоряджень, інвентаризації\активів в місцях зберігання, своєчасності розрахунків з державою по податках та зборах . Другий тренд – централізація внутрішнього контролю саме в підрозділі внутрішнього аудиту, який перетворюється в один з головних елементів системи управління . При цьому даний підрозділ починає здійснювати скоріше каральну ніж захисну функції . Це спотворює саму ідею внутрішнього аудиту як багато функціонального органу в системі управління, викликає розлад в системі інформаційного забезпечення управлінських рішень, диверсифікує центри прийняття рішень . Самоконтроль на рівні пересічних виконавців практично нівелюється . В обох трендах розвитку внутрішнього контролю спостерігається акцент саме на дотримання вимог керівництва та частково – чинного законодавства . Акцентовано увагу на переліку ризиків бізнесу, на які спрямована дія внутрішнього аудиту . Серед них виокремлюються та висвітлюються ризики системи управління, ризики системи бухобліку та звітності, ризики системи внутрішнього контролю, ризики персоналу, ризики застосування інформаційних технологій . На завершення пропонується авторський погляд на оцінку ефективності роботи підрозділів внутрішнього аудиту в контексті європейських практик .
Теоретико-методологічні засади впровадження штучного інтелекту в контексті інноваційного розвитку територіальних громад
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2024) Воробйов С . В .; Бутрій А . П .
У статті розкрито теоретико-методологічні засади впровадження штучного інтелекту для сталого розвитку територіальних громад, зокрема для підвищення якості життя населення й оптимізації процесів управління на місцевому рівні, у сучасних умовах інноваційного розвитку держави та суспільства . Встановлено, що серед сучасних дослідників не існує єдиного підходу до визначення поняття “штучний інтелект”, а єдиним національним нормативно-правовим актом, який містить таке визначення, є Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні . Запропоновано узагальнене авторське визначення поняття “штучний інтелект”, який являє собою технологічне цифрове середовище, здатне до виконання завдань, що традиційно вимагають людського інтелекту, таких як навчання, аналіз, розуміння мови та автономне прийняття управлінських рішень на основі наявних даних, а також до уточнення прийнятих рішень, адаптуючи їх до змін навколишнього середовища за умови оновлення вихідних даних та наявності нової інформації про об’єкт управління . Проаналізовано теоретичні підходи до визначення поняття “штучний інтелект” і методологічні засади його впровадження та практичного застосування для забезпечення інноваційного розвитку на місцевому рівні . Акцентовано увагу на доцільності застосування мультидисциплінарного підходу під час дослідження механізмів штучного інтелекту, оскільки вони пов’язані з численними галузями знань: від інформатики й математики до соціальних наук та економіки . А отже, повноцінно дослідити та, як наслідок, реалізувати потенціал цієї технології в контексті її застосування для потреб органів місцевого самоврядування можливо лише за умови синергії різних галузей знань і напрямів розвитку . Наголошено на необхідності розробки комплексного документа, що забезпечуватиме правове регулювання всієї системи суспільних відносин в інформаційній сфері, насамперед обігу даних та інформації у цифровій формі . Представлено шляхи вирішення проблем, пов’язаних із морально-етичними аспектами застосування штучного інтелекту, для збільшення довіри з боку громадян до владних інституцій з огляду на вимоги чинного законодавства, що регламентує застосування механізмів штучного інтелекту у сфері публічного управління .
Непряма оцінка професійно-кваліфікаційних характеристик зовнішніх мігрантів з України
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2024) Розбицький М . А .
Актуальність дослідження зумовлена значними втратами трудового потенціалу України внаслідок зовнішньої міграції, викликаної повномасштабною війною . Втрата кваліфікованих працівників суттєво впливає на демографічну ситуацію та функціонування національного ринку праці . Проблема дефіциту робочої сили загострює дисбаланс між попитом і пропозицією праці, посилюючи економічні та соціальні виклики, що стоять перед країною . У роботі окреслено проблему втрат професійно-кваліфікаційних груп через зовнішню міграцію . Основною метою є наближена оцінка втрат для України, зокрема аналіз демографічної та професійнокваліфікаційної структури тих, хто залишив країну . У дослідженні використано сучасні методи аналізу даних, включаючи гармонізацію та апроксимацію показників, що дозволило об’єднати інформацію з різних джерел . Використано дані офіційної статистики, міжнародних досліджень та емпіричних опитувань мігрантів у приймаючих країнах . Результати дослідження підтверджують, що найбільших втрат зазнали висококваліфіковані професійні групи, такі як фахівці, професіонали та керівники . Структурний аналіз демонструє, що переважна частина мігрантів – це особи працездатного віку, серед яких більшість становлять жінки з вищою або спеціальною освітою . Географічний розподіл мігрантів свідчить про зосередження значної їх частини у країнах Центральної та Західної Європи, зокрема у Польщі та Німеччині . За результатами оцінки втрат, дефіцит робочої сили в Україні найбільше відчутний у сферах освіти, охорони здоров’я, технічних спеціальностей та управління . Авторський внесок полягає в оцінці втрат професійно-кваліфікованих груп населення України та у створенні основи для подальших досліджень, спрямованих на відновлення економічного потенціалу та розробку стратегій мінімізації негативних наслідків міграції для ринку праці .
Statistics of State Regulation and Financing of Science and Innovation in Ukraine
(Національна академія статистики, обліку та аудиту, 2024) Krekhivskyi O . V .
The russian military aggression and the introduction of martial law in Ukraine have demonstrated the complete dependence on the import of technologies and high-tech goods, particularly those necessary for ensuring defense and security . This situation may be the result of ignoring, in previous years, the need for a targeted state policy aimed at developing technologies (based on native developments), stimulating innovation, and expanding national high-tech production . The aim of the article is to deepen the understanding of the process of organization and state regulation of scientific, technological, and innovation activities in Ukraine, as well as Statistical Assessment of financing from the state budget of priorities defined at the legislative level . It has been determined that the main problems leading to the shortage of high-tech goods and dependence on their imports are the following: the unclear definition of the powers of central executive bodies regarding innovation policy and weak coordination between central executive bodies regarding the implementation of complementary innovation policy measures, as well as the lack of alignment of these measures with the military command bodies and market requirements, hinders the development of required technologies and the scaling of serial production of innovative products . It was revealed that in 2023, the funds from the state budget allocated under the economic classification code 2281 “Scientific research and development, individual activities for the implementation of state (regional) programs” were allocated to approximately 30 recipients (funds managers) . At the same time, only 15 of the main budgetary fund managers under Code 2281 funded projects in 2023 that aligned with the identified priority areas for the development of science and technology . The largest contributors were the National Academy of Sciences of Ukraine and the Ministry of Education and Science of Ukraine . The need for the modernization of the legal, economic, and organizational foundations of state policy in the field of scientific & technical and innovation activity in Ukraine has been justified . This includes determining the most effective forms of state stimulation and providing state aid for innovation development . By updating these legal and regulatory frameworks, the government can better support innovation that is critical to national security, defense, and economic stability . This approach will help align state efforts with current needs and ensure that innovation in Ukraine is not only a driver of economic growth but also an essential component of national resilience in the face of both security and economic challenges . To ensure the implementation of a unified scientific, technical, and innovation policy aimed at meeting urgent needs during martial law, it is necessary to update the system of priority areas of scientific, technical, and innovation activities at the legislative level . To evaluate the effectiveness of state scientific, technical, and innovation policies and the measures taken, it is necessary to create a system for informational, analytical, and statistical support of decision making . This includes, first of all, developing a list of indicators for the effectiveness of mechanisms stimulating scientific, technical, and innovative activities within the state-defined priorities in the fields of science, technology, and innovation, as well as a methodology for calculating, collecting, and analyzing these indicators . Moreover, monitoring the effectiveness of mechanisms stimulating scientific, technical, and innovative activities within state-defined priorities should be introduced, using official statistical information and administrative data . Additionally, it is necessary to work on the issue of inventorying government budget expenditures on research and development (by the budgetary authorities) . These issues should become areas for further research and the creation of an appropriate information and statistical toolkit .