Прикладні аспекти публічного управління у сфері охорони довкілля: інноваційні підходи до впровадження цифрових механізмів на засадах державно-приватного партнерства

Abstract

У статті досліджується комплекс проблем, які виникають під час цифровізації процесів реалізації контрольних функцій інститутів громадянського суспільства та органів державної влади у природоохоронній сфері України. Показано, що нестабільність нормативно-правового середовища, постійні організаційні трансформації та зростання кількості екологічних викликів формують необхідність динамічної адаптації цифрових механізмів громадського контролю. Обґрунтовано важливість створення єдиної інформаційно-комунікаційної інфраструктури охорони довкілля шляхом інтеграції наявних і перспективних інструментів взаємодії держави та громадськості. Визначено, що ефективність функціонування таких інструментів значною мірою залежить від якості проектування алгоритмів програмного забезпечення, їх узгодженості, масштабованості та стійкості до змін. Особливу увагу приділено економічним аспектам адаптації алгоритмів програмного забезпечення, зокрема ризикам недооцінки або завищення вартості робіт з перепроектування. Підкреслено відсутність в Україні єдиної методики попереднього визначення вартості розробки та модернізації цифрових продуктів, що ускладнює планування й підвищує імовірність неефективного використання бюджетних ресурсів. Доведено, що врахування економічних, технологічних і нормативно-правових чинників є ключовою передумовою стійкого функціонування цифрових рішень у сфері громадського контролю. На основі проведеного аналізу обґрунтовано доцільність застосування системного підходу під час розроблення та правового забезпечення цифрових механізмів громадського контролю. Зроблено висновок, що цифрову трансформацію природоохоронної галузі слід розглядати як інструмент підвищення якості державного управління та залучення громадськості, а не як самоціль. Наголошено на важливості безперервності державних стратегічних інвестицій у цифрові технології, оскільки їх уповільнення створює ризики технологічного відставання та зниження ефективності діяльності органів влади.