Взаємодія форм соціального капіталу у структурі мереж громадянського суспільства: управлінський аспект

Abstract

Стаття присвячена відображенню специфіки співвідношення основних форм соціального капіталу у структурі мереж громадянського суспільства, зокрема тих, які стосуються функціонування сфер благодійності та волонтерства. Актуальність статті зумовлена зростанням значущості соціального капіталу як ресурсу соціально-економічного розвитку, а також активізацією ролі громадських інституцій як драйверів цього розвитку. Здійснено розширену класифікацію форм соціального капіталу за критеріями способу формування, інструментами забезпечення, цілями функціонування соціальних мереж громадянського суспільства. Виявлено важливу закономірність розвитку соціального капіталу – волатильність його форм, відносна легкість і безперешкодність їх взаємної конвертації та поєднання. Встановлено, що ця волатильність потребує конструктивного управлінського впливу з метою забезпечення умов для ефективного використання ресурсних переваг соціального капіталу в контексті суспільної консолідації. Висвітлено основні тенденції розвитку громадського сектору України впродовж останнього десятиліття. Визначено його основні компоненти – благодійні та волонтерські ініціативи, через які реалізується потенціал соціального капіталу. Відображено взаємодію форм соціального капіталу за активної ролі цих ініціатив. Обґрунтовано, що зростання громадської активності сприяло кількісному збільшенню інституційних складових благодійного сектору. Окреслено трансформації суспільного розвитку через посилення ролі чинника національної єдності у подоланні кризових явищ. Визначено основні фактори впливу на зростання рівня благодійності в Україні порівняно з країнами ЄС. Відмічено, що значне зростання благодійної, а особливо волонтерської активності населення, відбулося після 24 лютого 2022 р. Основними типами волонтерської діяльності є допомога Збройним силам України (ЗСУ), зокрема через можливість донатити, та гуманітарна допомога вимушено переселеним особам. Виявлено значущість фандрейзингових платформ для розвитку e-благодійництва та e-волонтерства серед населення України. Сформульовано рекомендації щодо гнучкого управління взаємодією форм соціального капіталу для ефективної розбудови сектору благодійної та волонтерської діяльності й використання їх можливостей у контексті протистояння новітнім соціальним та гуманітарним викликам, пов’язаним із повномасштабним вторгненням країни-агресора. Обґрунтовано пріоритетність нового підходу у соціальній політиці – agile-менеджменту, що сприяє зростанню масовості благодійної і волонтерської діяльності й інтеграції форм соціального капіталу.