Перешкоди, що ускладнюють або унеможливлюють міжвідомчу взаємодію правоохоронних органів у системі публічного управління

Abstract

У статті обґрунтовано, що результативність виконання спільних завдань правоохоронними органами залежить від узгодженості їхніх повноважень, рішень, ресурсів та інформаційних можливостей. Водночас організаційна самостійність цих органів, відмінності їхніх завдань, процедур і відомчих інтересів створюють перешкоди, які можуть сповільнювати спільну діяльність або повністю блокувати окремі дії. Наявність нормативно визначеного обов’язку взаємодіяти не гарантує його належної практичної реалізації, що зумовлює потребу в комплексному дослідженні цієї проблеми з позицій публічного управління. Систематизовано та охарактеризовано перешкоди, що ускладнюють або унеможливлюють міжвідомчу взаємодію правоохоронних органів, причини їх виникнення, основні прояви і вплив на ефективність спільної діяльності. Запропоновано трактувати таку перешкоду як правову, організаційну, інформаційну, ресурсну або поведінкову обставину, що ускладнює започаткування чи здійснення спільних дій. За змістом виокремлено нормативно-компетенційні, організаційно-управлінські, інформаційно-технічні, ресурсно-кадрові, поведінково-мотиваційні та контрольно-оціночні перешкоди. За наслідками їх поділено на ті, що знижують ефективність взаємодії, і ті, що унеможливлюють її здійснення. Визначено характерні прояви таких перешкод: дублювання функцій, затримки інформаційного обміну, невизначеність відповідальних виконавців, несумісність відомчих систем і переважання власних показників над спільним результатом. Обґрунтовано трирівневу модель їх виявлення, яка передбачає оцінювання передумов, процесу та результатів взаємодії. Встановлено, що зазначені перешкоди взаємопов’язані та здатні посилювати одна одну. Їх усунення потребує чіткого розподілу компетенції та відповідальності, сумісності інформаційних систем, належного ресурсного забезпечення, спільних критеріїв оцінювання та постійного зворотного зв’язку. Водночас підвищення оперативності взаємодії має забезпечуватися з дотриманням законності, підзвітності, пропорційності та прав людини.